Справжня сила мистецтва у тому, щоб зуміти трансформувати реальність за допомогою репрезентацій. Іншими словами − щоб дати життя новим реальностям. Це сила, яка здатна спорудити паралельні всесвіти. Це сила фантазії та уяви. Сила метафори. І сила геніального індивіда. Сила його індивідуальності.

Звідси його обраність. Мистецтво вибирає і відбирає своїх претендентів, а якщо потрібно, то і відштовхує. Але не силою або золотом, а тільки за допомогою символів. Символ приховує стільки ж, скільки і показує. Приховує під своїм покровом. І репрезентує. Тому істина − це не те, що афішується, а те, що репрезентується. Вона завжди на крок далі. Її неможливо схопити, нею неможливо заволодіти. Мистецтво тільки вказує на істину з поваги і пошани до неї. Не заволодіти істиною, а лише наблизитися до неї, − ось що воно хоче. Відчути її запах. Тому і дотримується дистанції, оскільки завжди передбачається якийсь інтервал − зовсім невеликий. Тільки щоб істина могла дихати, щоб зберегти у нас надію, що одного разу ми зможемо до неї наблизитися. Ось це і є повага − те, чому політиці і бізнесу, Силі та Золоту слід навчитися у мистецтва. Перш за все − повага до дистанції. До символів. До покрову. До особливого та оригінального.

Коли йдеться про мистецтво, то дозволеним стає інтерес і цікавість, а забороненим − вистежування. «Вистежувати» означає «йти стежкою когось», якщо подивитися на корінь цього слова, але це передбачає посягання на таємницю істини заради інших людей. Помилка, через яку руйнується дистанція. Буденність, яка корислива. Піднесення пересічності і сірості і знищення того, що суперечить їм і здається слабким (Дюджане Джундіоглу, турецький письменник і публіцист; «Між силою і золотом»).

Художник − це, насамперед, талановита людина. У мистецтві неможливо домогтися якихось відчутних результатів, якщо ти не маєш таланту. Разом з тим, щоб стати художником, лише таланту недостатньо. Є багато інших складових, таких як старанність, увага, терпіння. Також важливо потрапити до хорошого вчителя − майстра своєї справи. А ісламська цивілізація висуває ще одну важливу умову, якої немає у західній: щоб стати справжнім художником, потрібно вибрати шлях любові і відданості Творцеві і неухильно слідувати йому (Садеддін Октен, турецький письменник і мистецтвознавець).

Той, хто робить роботу руками, − робітник. Руками і мозком працює ремісник. Руками, мозком і серцем − художник. Все, що робиться з любов’ю, − це і є мистецтво (Алпарслан Бабаоглу, майстер ебру − живопису на воді).
Ебру − заняття для людей, що мають глибокий емоційний світ і люблять Творця (Фатіх Ешиль, майстер ебру).

Мистецтво − це вміння зробити некрасиве красивим, а красиве − ще красивішим (Ахмет Зекі Яваш, майстер каліграфії, засновник і президент Фонду класичного турецького мистецтва).

Для західного художника мистецтво − це мета, для ісламського художника мистецтво − це засіб (Алпарслан Бабаоглу).

Мистецтво − міст між душами вчителя та учня. Як мистецтво стає володарем душ, так і художник, який створює мистецтво, повинен володіти цими душами. Мистецтво − власний рай для художника (Танер Алакуш, художник-мініатюрист).

Мистецтво − це насіння: скільки посієш, стільки ж і виросте (Іслам Сечен, майстер каліграфії та декорування книг).

Мистецтво − це подорож за межі свого «Я». Це прямий кут обителі нашого духу (Алі Рза Озджан, майстер каліграфії, мистецтвознавець).

Мистецтво − інша назва безсмертя у цьому світі (Махмут Пештелі, майстер ебру).

Наука представляє справжнє, а мистецтво − прекрасне (Автор невідомий).

Переклад з турецької Ольги Максименко