У жовтні асоціація боксу «Сіндх» організувала в Карачі (Пакистан) табір для жінок-боксерів. За повідомленнями медіа, це перший випадок, коли за підтримки уряду в країні проводиться спортивний захід для прекрасної половини людства.

Пакистанські жінки тренуються невеликими групами і минулого року брали участь у Південноазіатських іграх, говорить Юніс Камбрані, тренер, який заснував клуб у 1992 році. За його словами, доступність спорту як для чоловіків, так і для жінок в Пакистані ускладнюється нестачею обладнання та відповідних спортивних споруджень, але ситуація повільно змінюється у кращий бік.

−    Багато дівчаток хотіли тренуватися, але через тиск стереотипів я уникав цього питання, − каже Камбрані. − Минулого року до мене підійшла одна з них і запитала, чому вони не можуть тренуватися. Мене дуже зворушили її слова: «Нас ніхто не вчить, як захищати себе», − розповідає він.

З тих пір деякі діти почали брати участь в турнірах. На рингу вони з’являються в білих тренувальних костюмах, хіджабах і боксерських рукавичках.

Після школи дванадцять дівчаток віком від 8 до 17 років йдуть в боксерський клуб, де годинами практикуються у джебах, хуках та аперкотах. Вони вірять, що одного разу привезуть медалі додому, в Пакистан.

− Я тренуюся з дитинства, − каже 15-річна Урудж Камбрані. − Якщо на те буде воля Аллага, я братиму участь у міжнародних змаганнях… Я зроблю так, що Пакистан стане знаменитим.

Для Анум Камбрані, 17-річної дочки тренера, шанс формально тренуватися в клубі − ніщо інше, як право, отримане за народження.

− Два моїх дядька − боксери міжнародного рівня, а мій тато − тренер, − каже дівчина. − Бокс у нас у крові.

Як пише Иносми.ру, Карачі на півдні Пакистану, один з його найбільш людних і запорошених районів, більше відомий кривавими розбірками місцевих банд, ніж перемогою над «скляною стелею».