25 березня 2016 року відбувся ювілей Героя Радянського Союзу Узеіра Абдураманова. Він народився сто років тому в Криму, за одними даними в селі Кашик-Дегірмен, за іншими − в сусідньому селі Джага-Меміш Перекопського повіту. Про героїзм і трагічну долю кримського татарина, Героя Радянського Союзу пише видання 15 хвилин.

Довоєнна біографія Абдураманова нічим не примітна: в 17 років він закінчив фабрично-заводську школу, працював кухарем, потім став заступником голови гужтранспортної артілі Сімферополя.

У 1939 році Узеіра призвали до Червоної армії. Там він зустрів війну. У грудні 1941-го 321-й інженерно-саперний батальйон, де служив Абдураманов, перекинули в район Курська. Сапери встановлювали міни, будували бліндажі, готувалися до оборони міста…

На початку 1942-го йшли запеклі бої. Радянські війська відступали. Влітку-восени 1942 року важливі події відбулися на південно-західному напрямку − для Червоної армії вони були плачевні: зазнав поразки Кримський фронт, справжньою катастрофою обернулася Харківська операція в травні 1942 року.

Захоплення Сталінграда дозволило б гітлерівцям перерізати життєво необхідні для СРСР водні та сухопутні комунікації, прикрити лівий фланг німецьких військ, які наступали на Кавказ, і створити серйозні проблеми із забезпеченням частин Червоної армії. І, зрозуміло, захоплення міста, яке носило ім’я Сталіна − головного ворога Гітлера, − мало б величезне символічне значення, це був би сильний пропагандистський крок на шляху до остаточної перемоги Третього Рейху…

Між Волгою і Доном почалося будівництво оборонних споруд, до робіт було залучено саперні частини, зокрема і батальйон, в якому служив Узеір Абдураманов. Під вогнем ворожих батарей сапери, серед них і відважний кримський татарин, зводили мости для військ Червоної армії, які наступали, а там, де це було необхідно, − підривали їх, щоб не дісталися ворогові…

Сталінградська битва завершилася в лютому 1942 року перемогою радянської армії…

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 грудня 1942 р. Узеір Абдураманов був нагороджений медаллю «За оборону Сталінграда» СРСР: «Товариш Абдураманов, командир відділення і парторг роти сміливістю, витримкою і вмінням мобілізує своє відділення і решту складу роти на будь-яке бойове завдання», − йдеться у нагородному листі.

У вересні 1943 року в районі села Нові Терешковичі Гомельського району Білорусі відділення старшини Узеира Абдураманова забезпечило успішну переправу військ через річку Сож. Дев’ять годин під мінометним та артилерійським вогнем у крижаній воді сімнадцять саперів споруджували міст. Вижили тільки троє, зокрема й Узеір Абдураманов.

А в листопаді 1943 року він був представлений до найвищої нагороди − звання Герой Радянського Союзу: «Товариш Абдураманов проявив себе у виконанні бойових завдань під час форсування річок Північна Десна, Сож як відважний і хоробрий, що зневажає смерть молодший командир».

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 15 січня 1944 йому було присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна СРСР і медалі «Золота Зірка» СРСР. У лютому 1944 року Узеіра Абдураманова взяли у Московське військово-інженерне училище. 25 квітня в Кремлі йому вручили найвищу нагороду батьківщини.

А ще через три тижні сталося страшне, несправедливе та абсолютно незрозуміле для них − героїв війни-кримських татар − депортація народу з рідного Криму за звинуваченням у пособництві ворогові.

Герой Радянського Союзу Узеір Абдураманов був серед кількох людей, кому милостиво дозволили повернутися в Крим вже в кінці 1940-х. Як сказано в документі НКВС СРСР − «звільнити з місць спецпоселення і дозволити виїзд в Кримську область». Цією милістю влади відважний сапер не скористався: він залишився в місцях вигнання − разом зі своїм народом.

Герой Радянського Союзу Узеір Абдураманов довгі роки жив в Узбекистані. Він помер в 1992 році, на чужині, так і не повернувшись у рідний Крим…