У роботі V Міжнародної молодіжної літньої школи ісламознавства, яка, як повідомляв Іслам в Україні, проходила з 10 по 15 липня у місті Острог, брав участь завідувач сектору східної філософії відділу релігієзнавства Інституту філософії НАН України, кандидат філософських наук Олег Ярош, що ознайомив учасників зі специфікою виникнення суфійських спільнот у Західній Європі та їхню роль у поширенні Ісламу.

Учений зазначив, що протягом багатьох десятиліть суфійські громади були невід’ємною частиною мусульманського релігійного середовища у країнах Заходу.

— Ми розглядаємо «суфізм» у вузькому сенсі, а саме в його інституційному аспекті, який ґрунтується на ініціації в організовану релігійну громаду (тарікат, джама’ат) і підпорядкуванні авторитету шейха як духовного наставника і посередника. Як вказує британська дослідниця Пніна Вербнер, «суфійські культи організовуються навколо живих або померлих святих як та’іфа, регіональні культи, організовані значною мірою за тією ж схемою, що й інші регіональні культи».

Кожен такий культ пов’язаний з «сакральним центром», так званою «материнською ложею», заснованою «живим святим», і має відгалуження, що визнають духовний авторитет центру і в різному ступені пов’язані з ним. Ці локальні центри, в свою чергу, поступово поширюють свій вплив у нових регіонах, делегуючи представників шейха (каліфа, ма’зун, вакіль), навколо яких згодом формуються групи послідовників. Такою в загальних рисах є схема поширення суфійських громад в мусульманських спільнотах Сходу і Заходу, — йшлося в доповіді Олега Яроша.

На думку вченого, однією з ключових проблем дослідження форм побутування суфізму на Заході є його контекстуалізація в західному соціокультурному середовищі. На суфійські громади, ритуали і дискурси впливають урбанізація, міграція, внутрішня і зовнішня політика західних країн. Також Олег Ярош наводить думку деяких своїх європейських колег, які вважають, що суфійські тарікати завжди були транснаціональними мережевими інститутами, в рамках яких здійснювався рух людей, товарів, ідей, культурних артефактів.

Транснаціональні організації, до яких належать і суфійські тарікати, мають мережевий характер. Серед мережевих організацій прийнято виділяти формальні і неформальні. Перші характеризуються наявністю центрального інституту авторитету, а також способу комунікації всередині мережі. Інакше кажучи, визначальним фактором є те, чи співвідноситься мережа з будь-яким центральним інститутом, духовним лідером (живим або померлим), дискурс яких є нормативним для колективних та індивідуальних членів мережі.

У той же час, членство в подібних організаціях також може бути більше чи менше формалізованим. Формальне членство, що означає, як правило, присягу або ініціацію чи прийняття формальних зобов’язань стосовно організації, в свою чергу, передбачає різну ступінь залучення в її діяльність. У той час як неформальні члени — прихильники, співчуваючі — беруть участь в діяльності організації тільки спорадично, представляючи собою її мобілізаційний резерв.

Ключовим фактором розвитку мережевих організацій є обмін інформацією, швидкість якого зростає з розвитком сучасних інформаційних технологій. Цей фактор служить зміцненню зв’язків усередині мереж і їх експансії.

Говорячи про те, що в окремих країнах Західної Європи поширення суфізму має свої особливості, завідувач сектору східної філософії відділу релігієзнавства Інституту філософії НАН України Олег Ярош зауважив, що транснаціональні ісламські інститути є формальними мережевими організаціями, в яких важливу роль відіграє релігійний авторитет.

— Транснаціоналізація безпосередньо впливає на інститут релігійного авторитету в Ісламі. Насамперед це стосується діаспорних мусульманських спільнот Заходу. Характерними особливостями цього є поділ релігійної та етнічної або національної приналежності у цих спільнотах, що сприяє виникненню і поширенню транснаціональних мусульманських рухів, у рамках яких формуються специфічні «мережі» мусульманського авторитету і навчання, сформовані навколо особистості, яка має формальний статус мусульманського вченого або визнаного харизматичного суфійського шейха, як у випадку з Назимом аль-Кубрісі в тариката Накшбандіййа-Хакканіййа, — розповів Олег Ярош.

Також вчений ознайомив учасників Школи з підсумками своїх польових досліджень в Німеччині (що, зокрема, включали в себе інтерв’ю з членами деяких місцевих суфійських спільнот і включене спостереження під час ритуальних зібрань суфіїв) , здійснених під час стажування в 2008 і 2014 роках.

— …Успішна інкультурація, тобто засвоєння релігійних норм і культурних патернів ісламської традиції послідовниками серед європейців у суфійських общинах Заходу, багато в чому залежить від авторитету шейха. У тих громадах, де релігійний авторитет є консолідованим <…>, цей процес є більш успішним, ніж там, де він є фрагментованим, а локальні громади більш автономними <…>. Гібридні суфійські громади за своєю природою є нестійкими і можуть еволюціонувати як в бік більшого зв’язку з ісламською традицією, так і дистанціюватися від неї.

Повністю текст доповіді завідувача сектору східної філософії відділу релігієзнавства Інституту філософії НАН України, кандидата філософських наук Олега Яроша (як і доповіді інших учасників V Міжнародної молодіжної літньої школи ісламознавства) буде опубліковано в черговому номері альманаху «Аль-Калям».