3 вересня розпочинається місяць Зуль-хіджа, отже, час здійснити хадж, паломництво до священої Мекки та її околиць (гори Арафат та долини Міна). Хадж — п’ятий стовп Ісламу, подвиг благочестя, який має здійснити кожен спроможний на це мусульманин хоча б раз у житті.

Українські послідовники Ісламу, як і анонсував Іслам в Україні, проводжали вчора одновірців у священну подорож, а ті, кому цьогоріч пощастило прямувати до ісламських святинь, ділилися думками та почуттями напередодні чи не найзначущої події в своєму житті.

Серед хаджі був і керівник релігійної громади мусульман м. Дніпра «Відродження» Павло Федосов:

— Я вперше прямую в хадж, це для мене дійсно зворушлива подія, в серці таке відчуття… Такого рівня подій в мене в житті не було, хіба що народження, але ж я його не пам’ятаю! Складно висловити, наскільки це для мене небувалий, надважливий досвід!

Для Павла Федосова, який промовив шахаду вісім років тому, хадж дійсно значуща подія в житті, адже не кожен мусульманин може собі це дозволити. Він також зізнався, що проситиме у Всевишнього про декілька речей:

— Про мир — мир для всіх людей, для всіх мусульман, де б вони не жили… Мир для України, для українців, і повернення людей-вигнанців у свої домівки. Також я хотів би попросити для своїх близьких. А третє — це вже безпосередньо для себе, пов’язане з потребою отримання прощення в Аллага, раю і милості в цьому житті.

Звертаючись до одновірців, що відправляються в хадж, муфтій Духовного управління мусульман України «Умма» Саід Ісмагілов побажав їм здійснити паломництво й повернутись додому очищеними, «наче новонароджені». «Я сподіваюсь на те, що все-таки повернусь звідти кращим, ніж я є зараз», — підсумував Павло Федосов.

Загалом, з ким би з прочан ми не спілкувались, всі висловлювали в чомусь схожі думки й наміри. Відчувалась особливо піднесена атмосфера — водночас радісного очікування й хвилювання, а деякі жінки навіть не приховували світлих сліз розчулення від усвідомлення близькості зустрічі зі святинями:

— Мене звуть Замзамія, я — дочка Ільфана, який є сином Імрана. І я вже вдруге йду в хадж — вперше була в 2005 році. Тоді я була за себе, а цьогоріч нарешті йду за свого батька, який в роки комуністичного режиму 25 років був імамом в Татарстані та якого дуже переслідували, — говорить пані Замзамія зі сльозами на очах. — Сподіваюсь, що я виконаю все належне, і нехай Всевишній Аллаг зараховує цей хадж йому!

А ще пані Замзамія зізналася, що багато її знайомих мусульман і навіть немусульман звертались до неї з проханнями, аби вона молилася за настання миру в Україні, Палестині, Сирії, Іраку, Афганістані «і взагалі в усьому світі — не тільки в мусульманському, аби люди нарешті могли жити спокійно»…

Редакція сайту зичить, аби в кожного з українських мусульман здійснились наміри, їхні молитви були почуті й кожен з рітуалів хаджу було виконано бездоганно!