Судова та правова система в Кримському ханстві

Судова система Кримського ханства бере свій початок у судовій практиці Золотої Орди. Своєю чергою державно-правові інститути Золотої Орди базувалися на законодавстві Монгольської імперії, створеної Чингісханом на початку XIII століття.

У передісламський період джерелами права Монгольської імперії та Золотої Орди були звичаєве право (неписаний кодекс стародавніх правил і звичаїв кочовиків) і так зване «імперське право» — його основою стала «Яса Чингісхана». Дослідники визначають «Ясу» як «збірник морально-правових і політичних правил», що мав регулювати відносини між народами імперії.

Найвищою судовою інстанцією Золотої Орди були правителі держави — хани. При цьому судова система мала три щаблі. Крім ханського суду був суд курултаю, а ще суд спеціально призначених суддів-дзаргучі.

Процес ісламізації Золотої Орди, що почався за хана Берке, природно на перший план висунув мусульманське право — шаріат і фікг. Треба зазначити, що до складу Золотої Орди ввійшло кілька давніх ісламських держав, де шаріат уже давно був основою судової системи.

Закріплення Ісламу як державної релігії в Золотій Орді за хана Узбека зробило шаріат невідмінною частиною правової системи. Традиційне право поволі поступилося мусульманському. Шаріат став єдиною правовою основою Золотої Орди в період її розпаду.

Джерелом права в Золотій Орді і в перший період існування Кримського ханства був ханський ярлик (наказ, припис). Перші ярлики в Золотій Орді почав надавати хан Берке. Найчастіше ярлики були аналогом руських надавчих грамот, що видавалися володарям васальних чи залежних держав, купцям, урядовцям, духівництву.

Кримське ханство, що виникло 1441 року, вважало себе за правонаступника Золотої Орди, тож хани, як і їхні предки-чингізиди, й далі надавали ярлики. Одначе з часом ярлики втратили ту вагу й значення, що мали в Золотій Орді. Досить сказати, що в XVII столітті право надавати ярлики мав не тільки хан, а й дехто з членів його родини.

Правовою основою судової системи Кримського ханства був Коран; Сунна — джерелом норм, що регулює всі сторони життя мусульманина; іджма, що трактується як одностайна думка цілої умми; кияс, що пояснює випадки, не описані в Корані й Сунні.

Традиційно в мусульманському світі існує тісний зв’язок релігії і права. Тим‑то представники духівництва, мавши відповідні знання, здійснювали ще й судові функції. Не випадково головою кримських суддів (кади) була найвища особа духовної єрархії (муфтій). І призначав кади сам хан або найвищий суддя ханства (кадіаскер).

Кади могли розглядати будь-які питання цивільних і кримінальних справ, окрім випадків, коли за злочин передбачалася смертна кара.

Унікальна особливість судової системи Кримського ханства — відсутність у державі паралельних судових систем для різних релігій. Той самий суд ухвалював рішення щодо християн і щодо мусульман. Цей принцип рівності — передовий для тієї епохи, коли правова система європейських держав тільки‑но формувалася.

Варто сказати, що для здійснення правосуддя кади повинні були не просто мати певні спеціальні знання, а бути високоосвіченими людьми, що знали всі тонкощі ісламського права (фікгу).

Ще один феномен Кримського ханства — правове становище його підданих, кримських татар і ногайців. У той час, як у середньовічній Європі сільську людність було перетворено на кріпаків, у Кримському ханстві інституту кріпацтва не існувало. Не тільки через те, що кримськотатарське суспільство дотримувалося стародавніх тюркських традицій — проти кріпацтва була й мусульманська релігія.

Територія Кримського ханства ділилася на 48 кадиликів — по суті, судових округ. У цих округах через кади здійснювали свою владу високопоставлені урядовці та сераскери (очільники ногайських орд) і беї.

У розвитку права в Кримському ханстві треба виділити кілька етапів. Монгольські джерела права («Яса») в золотоординський період стали замінюватися письмовими джерелами (ярликами). Ісламізація, розпочата в середині XIII століття, призвела до того, що норми шаріату мали вже провідну роль у Золотій Орді, а згодом і в Кримському ханстві. Водночас і традиційне тюркське право мало значну роль: воно регулювало приватне життя кримських татар аж до анексії півострова Росією 1783 року.