11 лютого 2017 року ветерану кримськотатарського руху Айше Сейтмуратовій виповнилося 80 років. Але роки їй не страшні, і під час святкування ювілею в Бахчисараї, заходячи в зал, активістка виконала національний танець «Хайтарма».

Про це написала дочка заступника голови Меджлісу Ільмі Умерова Айше на своїй сторінці в Facebook, а також повідомила, що привітати Айше Сейтмуратову прийшло близько ста осіб:

— Невеликий відеозвіт про те, як сьогодні (12 лютого — ред.) в Бахчисараї активісти привітали ветерана національного руху Айше Сейтмуратову (мене, між іншим, в честь неї і назвали батьки) з 80-річчям. Школярі, учасники дитячого танцювального ансамблю і хору підготували патріотичну концертну програму — пісні, танці, вірші, історії з життя Айше-ханум.

Айше Умерова привела також текст присвяченого ювілярці вірша авторства Аблязіза Велієва:

Тарих ильмин огренди ве огретти Айше,
Инсан акъкъын талап этти йылларнен Айше,
Москвада бастырыкъта яткъан да Айше,
Къырымтатар акъкъын талап эткен де Айше.
«Америка сеси» яйды оны дюньягъа,
Ватанны терк этти арткъа бакъа ве бакъа.
Халкъны ойлап къайтты кене кери бу якъкъа,
Беллеменъиз бу пек къолай, дегильдир шакъа.
Омюрини багъышлады Ватангъа, халкъкъа,
Бугунь нидже къартларны топлап анадай бакъа.
Беллеменъиз бу пек къолай, дегильдир шакъа,
Бугунь оны эр кес биле гъарпта ва шаркъта.
Севгиси-де, эвляды да Ватан, халкъ олды,
Биле-биле сечип алды о бойлер ёлны.
Мен беллесем бундан бугунь мемнюндир гонълю,
Сагъ ол, бар ол, бинъ машалла халкъм эвляды.
Бугунь сексен яшын къутлай джесюр къыз Айше,
Бугунь сени халкъ алгъышлай, буны биль, Айше,
Эгер сёзюм янълыш олса айтынъыз, достлар,
Бу къадар халкъ нечюн тура алгъышлап айсе?!

Як повідомляється, ювілей Айше Сейтмуратової пройшов у теплій атмосфері, а для молоді (зокрема, для автора повідомлення) присутність на урочистостях стала можливістю перейняти досвід ветеранів:

— Було дуже душевно — зібратися всім разом, поспілкуватися, згадати минулі часи, а мені було цікаво їх слухати: перейняти їх досвід, і, сподіваюся, гідно продовжувати їхню справу.

Про деякі факти з життя Айше Сейтмуратової пише офіційний сайт Меджлісу кримськотатарського народу:

«Цю тендітну (і, як здається на перший погляд, беззахисну) жінку Всевишній обдарував нечуваними мужністю і волею. У семирічному віці Айше разом з мамою, малолітніми сестрою і п’ятьма братами, як і весь кримськотатарський народ, були безжально вигнані з Криму. Батько Айше — Сеітмурат, призваний у Червону армію на початку війни, пропав безвісти, а дядько Азіз був розстріляний німцями в Багеровському рву.

Після школи Айше вступила і закінчила історичний факультет Самаркандського університету, через рік успішно здала іспити для вступу до аспірантури Інституту історії АН СРСР, проте її направили для зарахування в Інститут історії АН Узбекистану, де їй було вже прямо відмовлено у подальшому навчанні. І хоча ніхто їй прямо не вказував на причину відмови у прийомі до аспірантури, але всі знали, що кримським татарам немає дороги в науку, тим більше історичну.

Пізніше, вже в 1967 році, після неодноразових спроб Айше Сейтмуратову все ж зараховують до аспірантури Інституту історії АН Узбецької РСР але закінчити її не вдасться, оскільки вона як активна учасниця кримськотатарського національного руху перебувала під невсипущим наглядом органів КДБ.

Айше Сейтмуратова двічі (в 1967 і 1971 роках) піддавалася арештам і судовим переслідуванням за „виготовлення і розповсюдження матеріалів, що ганьблять радянський державний устрій“ (ст. 191–4 КК Узбецької РСР). Ув’язнення терміном 3 роки жінка відбувала у мордовських таборах Барашево і Явас. Однак судові переслідування і тюрми не зломили її — після звільнення вона знову була серед активних учасників національного руху.

У 1978 році Айше Сейтмуратова домоглася виїзду з СРСР. Прибувши в січні 1979 року в США, вона знову, але вже в новій якості, продовжила свою боротьбу за відновлення прав кримськотатарського народу, ставши ведучою на радіостанції „Голос Америки“.

У роки вимушеної еміграції Айше Сейтмуратова брала участь у багатьох міжнародних конференціях і семінарах, виступала в Сенаті США, зустрічалася з керівниками держав і міжнародних організацій — скрізь, де було можливо, вона прагнула донести правду про безправне становище кримськотатарського народу і добитися допомоги в його боротьбі за повернення на свою Батьківщину.

Після 11-річної еміграції, в листопаді 1990 року, Айше Сейтмуратова приїхала в СРСР, щоб вклонитися могилі матері і рідних, які померли в Узбекистані за час її еміграції, потім відвідала Крим, де відразу ж включилася у роботу національного руху. У червні 1991 року як почесний гість взяла участь у роботі Курултаю кримськотатарського народу, скликаного в Сімферополі 26 червня 1991 року.
У 1992 році Айше Сейтмуратова з усією притаманною їй енергією зосередилася на допомозі кримським татарам — організувала в США і Туреччині збір і відправку до Криму гуманітарної допомоги: ліків, медичного обладнання для інвалідів, одягу, продуктів харчування.

Завдяки її зусиллям у 2001 році в Сімферополі відкрився геронтологічний пансіонат для самотніх репатріантів „К’артлар еві“, яким вона сама, попри свій вік, успішно керує донині.

Одночасно Айше Сейтмуратова побудувала і відкрила в одному з селищ компактного проживання кримських татар в Сімферополі прекрасно обладнаний архів-бібліотеку для зберігання і використання документів кримськотатарського національного руху.
Айше Сейтмуратова — людина рішуча, і коли зустрічається з несправедливістю, проявляє жорсткий характер. Відповідно, користується заслуженим авторитетом не тільки серед своїх співвітчизників, а й людей інших національностей».