Аккерман (Білгород-Дністровський) є одним з найдавніших міст України. На його території знаходиться найбільша в країні середньовічна фортеця. Ймовірно, перші фортифікаційні споруди виникли там ще за часів Золотої Орди. Тоді місто називалося Акджа Кермен. Арабські джерела ХІV ст. повідомляють, що в той період населення його було змішаним («мусульмани і невірні»). Генуезці і венеціанці називали його Маврокастро. На портоланах того часу Акджа Кермен був відзначений прапором з джучидською тамгою.

1484 року війська турецького султана Баязида I взяли місто і фортецю штурмом. Після цього Аккерман більш ніж три століття служив опорним пунктом Османської імперії в Північному Причорномор’ї. У цей період турецька влада неодноразово проводила роботи зі зміцнення та розбудови фортеці.

Незабаром після захоплення Аккермана турками на його території була побудована мечеть, названа на честь султана Баязида. Про неї згадував у своїй «Книзі подорожей» турецький мандрівник Евлія Челебі. «З мечетей [в Аккермані] чудова мечеть султана Баєзида, старовинна і проста на вигляд». Від колись величної мечеті донині зберігся тільки напівзруйнований мінарет.

Після захоплення Аккермана російськими військами на початку XIX ст. всі мечеті міста були або зруйновані, або перетворені на православні церкви.

Про те, що собою являла мечеть до моменту її руйнування, практично нічого відомо не було. Вперше археологічні розкопки на місці, де вона перебувала, були проведені лише в 1977–1982 роках експедицією під керівництвом доктора історичних наук Галини Мезенцевої. Тоді були виявлені руїни середньовічної молдавської церкви, а недалеко від фундаментів мечеті — християнський цвинтар, який і став головним об’єктом дослідження археологів.

За словами кандидата історичних наук Андрія Красножона, який багато років займається вивченням Аккерманській фортеці, «ділянка виявилася настільки великою і складною, що її дослідження залишилися далекі від завершення. Так, після виявлення контуру фундаменту храму і мечеті (і то лише в південній її частині) основний фронт робіт археологів тоді перемістився на зовнішню сторону храму, на захід від нього. Воно й не дивно, адже там був виявлений могильник із золотими прикрасами. Архітектура храму залишилися недослідженою. Він був лише прошурфований у центральній частині, причому розвідувальна траншея навіть не досягла материка. Таким чином, намічений 40 років тому фронт робіт належить завершити тепер».

Нову археологічну експедицію очолить фахівець із середньовічної археології Ірина Тесленко. Говорячи про майбутні розкопки, Андрій Красножон сказав, що культові споруди, які планують дослідити, «були центральними, а тому найважливішими в культурному та релігійному житті молдавського Бєлгорода та османського Аккермана. Ймовірно, мечеть, зведена султаном Баязидом II 1484 р., суттєво перебудовувалась у другій половині XVIII століття, що можна перевірити лише розкопками. Уточненню підлягає і час будівництва церкви, яка займала це місце до турецького періоду».

Питання фінансування масштабних розкопок поки не вирішено. Скоріш за все, гроші виділить Одеська обласна рада, якій належить фортеця. Варто зазначити, що більшість пам’яток, які стосуються історії ісламських держав і знаходяться на півдні України, донині не були вивчені. Що стосується археологічних розкопок, то у деяких населених пунктах, які мають багатовікову історію (Кілія, Акмечетка, Велика Мечетня, Татарбунари), вони взагалі ніколи не проводилися.

З іншими матеріалами з серії «Історія Ісламу в Україні» можна ознайомитися за посиланням. 

Олександр Степанченко спеціально для «Іслам в Україні»