Дитячий літній табір «Дружба» для дітей 9–14 років, що вже традиційно щороку проходить у Карпатах, цього сезону найбільш полікультурний, адже в ньому взяли участь не лише місцеві дітлахи, але й народжені в міжнародних шлюбах, що нині проживають закордоном, а в Україну приїхали навідати родичів. Також був один індонезійський хлопчик, чия мати працює в Україні. Але бар’єрів у спілкуванні не було, адже вихователі вільно володіють кількома іноземними мовами, зокрема англійською та арабською, а кримськотатарська є зрозумілою для турецькомовних.

У таборі, що проходив 1–9 серпня на Закарпатті (Тячівський район), взяли участь 52 дитини (27 хлопчиків та 25 дівчаток), яких супроводжували 10 дорослих (зокрема лікар та психолог). Відзначальною ознакою цьогорічного заходу була присутність декількох дітей, що змушені були полишити свої домівки через воєнні дії — вартість їх путівок сплатили благодійники, що воліють зберегти інкогніто.

Відпочинок юних мусульман був сповнений пригодами та враженнями: Карпати, водоспад Шипіт, озеро Синевир і навіть відвідування реабілітаційного центру для бурих ведмедів, де доглядають тварин, що зазнали жорстокого поводження або пережили стихійні лиха. Тут-таки утримують клишоногих, завезених до України з порушенням норм закону, — їхню долю вирішує суд.

Ходили діти й на полонину, де ласували власноруч зібраними чорницями, грали в м’яч, перетягували канат, а дорогою туди й назад грали в слова.

На четвертий день розпочалися тренування зі стрільби з лука. Хлопчиків і дівчаток розділили на дві групи — поки одна група стріляла, друга купалася в річці. Діти мали кілька днів перед змаганнями, що відбулися в передостанній день табору, а вже там могли показати свою влучність. Окрім того, дівчатка ще робили брошки та аплікації з фетру.

Щовечора підлітки збиралися коло ватри послухати історії — вони дуже переживали, що через дощ останні сходини скасують. В один з вечорів, до прикладу, через непогоду довелося змінити план та влаштувати кінопоказ з поп-корном. Втім, на радість дітям, розпогодилося, й заключну ватру таки провели.

Конкурси та квести намагалися підбирати таким чином, щоби відпочивальники щораз тренували якомога більше корисних навичок: так, за результатами щоденного інспектування чистоти кімнат найохайнішим у кінці зміни подарували запашне мило ручної роботи; майстер-клас з роспису аерозольними фарбами поєднали з презентацією історії Пророка (мир йому та благословення) та перших халіфів; конкурс хадисів передбачав командну роботу з пошуку та складання потрібних слів, а змагання веж із пластикових стаканчиків мав показати, як з однієї спроби та у згагодженій співпраці усієї команди побудувати найвищу вежу, щоби вона не розвалилася під час будівництва і щоб максимально ефективно використати наявні «будівельні матеріали».

Але діти не лише розважалися — вони також навчалися. Ті, хто прочитав у таборі книгу або був найстараннішим учнем на заняттях з Корану, отримали ліхтарики для читання, що їх можна закріпити просто на книгу. Майбутні господині одного разу наліпили вареників на загальну вечерю — більш як 800 штук. Діти відвідували практичні заняття з виконання молитви, а під час прогулянки в гори їх навчили робити мале омовіння, коли на це є лише склянка води (або води немає взагалі).

Ну й, звісно, відпочивальники мали триразове халяльне харчування, пили джерельну воду й жили у номерах із вигодами. Щоденна програма передбачала лекції з Корану та Ісламу, ігри на свіжому повітрі, майстер-класи, квести, екскурсії, купання в річці Брустурянка.