Саме цей приклад здорових стосунків між людьми, командної роботи, вміння дослухатися до навколишніх демонструють вихованцям Уманського обласного міжрегіонального центру соціально-психологічної реабілітації дітей, що його засновано в 2012 році на базі колишнього Уманського дитячого притулку, волонтери, яких там раді бачити. У закладі постійно перебувають діти віком від 3 до 18 років, чиї родини опинилися в складній життєвій ситуації і які, окрім занять з психологом, потребують більше наочних прикладів здорових міжособистісних стосунків.

Дехто з цих дітей — сироти, але багатьох вилучено з неблагополучних сімей соціальними працівниками. Психологи старанно працюють не лише з дітлахами, але й з їхніми родичами, щоби допомогти родині встановити здорову психологічну атмосферу. Вони проводять з батьками бесіди та тренінги, інсценують події, які їхня дитина пережила в родині, і просять проаналізувати свої відчуття у такі ситуації (це спонукає дорослих усвідомити, як вони впливають на власних дітей).

Днями до чергової поїздки волонтерів долучився Тарік Сархан, один із співробітників Ісламського культурного центру столиці. Він запропонував ініціаторам відвідин центру, що звернулися до нього за порадою, вправи та ігри, вже успішно перевірені практикою та часом у дитячих літніх таборах, що їх проводить Всеукраїнська асоціація «Альраід» для маленьких мусульман. У них акцент робиться на командну роботу, налагодження взаєморозуміння між дітьми, розвиток вміння дослухатися не лише до себе, але й до тих, хто тебе оточує.

Організатор поїздки Яна Ізмалкова, що відвідує один з курсів лекцій пана Сархана, подякувала йому у дописі  на своїй особистій сторінці у Facebook:

— Окрема подяка Тарикові, чудовій людині, мудрому наставникові та учителю, за досвід, яким він поділився, та за нове бачення в підході до дітей!

Дитина з неблагополучної родини — коли й чому в українському суспільстві це стало тавром безвиході, чому на них дехто «ставить хрест»? Проте, на щастя, є й такі люди, які прагнуть допомогти як самим малюкам, так і всій сім’ї, щоби після корекції руйнівної поведінки родини знов возз’єднувалися. Звісно, не всі батьки хочуть працювати на собою та змінюватися, але чимало дітей все ж вдається таким чином повернути в сім’ю, попередньо створивши у ній дружню та здорову атмосферу.