Визвольна війна українського народу проти польської окупації була не тільки часом кровопролитних битв, але і високої дипломатичної активності всіх сторін, залучених у конфлікт.

Добре відомо, що Богдан Хмельницький був неперевершеним майстром політичного тролінгу. Заради досягнення своєї мети у війні він писав вірнопідданські листи майже всім монархам Європи і на словах був готовий визнати себе васалом або союзником будь-якої держави, яка виступить зі зброєю в руках проти Речі Посполитої. При цьому він активно втручався у політику своїх сусідів, підкуповуючи придворних і здійснюючи тиск на міністрів. Збереглася розповідь польського мемуариста Голинського, яку можна вважати історичним анекдотом або рефлексією переляканого на смерть обивателя, де він повідомляє, що Хмельницький організував палацовий переворот у Стамбулі і змістив з престолу султана Ібрагіма.

Йдеться про яничарський бунт, який трапився в серпні 1648 року, коли навіжений султан Ібрагім був скинутий з престолу за участі його матері Кьосем-султан. Згідно з повідомленням Голинського, Хмельницький звернувся за військовою допомогою до Ібрагіма, але останній нібито відмовив йому в цьому. Тоді український гетьман через свою агентуру підбив яничар на виступ, в результаті якого султан втратив трон і був убитий. Зрозуміло, історія, розказана Голинським, далека від реальності, але вона показує, яку роль надавали закулісним розбіркам сучасники Хмельницького.

Не цурався політичних інтриг і кримський хан Іслам III Гірей (1604–1654). Він багато років жив у Польщі, досконало володів польською мовою і добре розбирався в політиці Варшави. Будучи залученим у війну на боці Хмельницького, Іслам Гірей продовжував вести активну переписку з польським королем і його провідними сановниками.

Особливий інтерес представляють два листи, написані ханом у жовтні 1650 року. Перший лист адресовано польському королю Яну Казимиру. У ньому Іслам Гірей пропонував укласти військовий союз, спрямований проти Росії. На перший погляд ця пропозиція виглядає досить дивно, особливо якщо врахувати, що саме в цей час Кримське ханство перебувало в союзі з Україною і брало участь у всіх вирішальних боях війни. Більш того, відомо, що навесні 1650 року Хмельницький прийняв протекцію Османської імперії, ставши її васалом, тим самим ще більше зміцнивши свої зв’язки з Кримом. Разом з тим воно виглядає цілком логічною комбінацією, свого роду димовою завісою, покликаною прикрити підготовку війська до чергового походу на Польщу.

З листа не зрозуміло, яким чином він пропонував організувати наступ на Росію. Все пояснює інше послання, яке кримський хан відправив польському підканцлеру Лещинському. В ньому він точно позначив цілі майбутньої війни з Москвою. Йшлося не просто про воєнну кампанію, а про повний розділі Росії між Річчю Посполитою і Кримським ханством.

«Что бы ни обещал Бог, как много замков, волостей и городов и земли ни [передал он в наши] руки, под вашей властью останутся. Мы стараемся только об астраханских, казанских и иных ордах нашего магометанского союза, чтобы их могли получить в наши руки и удовлетвориться ими. Такой оказии для приобретения таких больших владений не случалось никому с давних времен и, конечно, это будет лучше для вас, что можете не только добыть московскую столицу, но также с Крымом утвердить дружбу и братство до судного дня».

Як видно з цього уривка, Іслам Гірей пропонував полякам всі руські землі, крім територій з мусульманським населенням, які були завойовані за часів Івана Грозного. Йдеться про Казанське, Астраханське і Сибірське ханства. Ймовірно, поляки повинні були відразу зрозуміти, що Іслам Гірей грав з ними в якусь гру, метою якої було максимальне ослаблення Польської держави напередодні спільного походу армій України та Криму.

Однак це було не так. Зберігся лист польського магната, воєводи київського Киселя, адресований королю Яну Казимиру. У ньому повідомляється, що агент у резиденції гетьмана в Чигирині дізнався про донесення, що надійшло з Криму, в якому говориться, що якісь сили замишляють розладнати союз Хмельницького з Ісламом Гіреєм. Цю ж інформацію підтвердив й український полковник Жданович. Таким чином Хмельницький дізнався про таємні переговори між Кримом і Польщею.

Проте гетьман не тільки не вжив контрзаходів, навпаки, згідно з повідомленням Киселя, Хмельницький не звинуватив хана в інтригах, а заявив, що повністю йому довіряє. Найімовірніше, донесення з Криму було від самого Іслама Гірея до Хмельницького, в якому хан інформував останнього про затіяну ним гру з поляками.

У листі київського воєводи також повідомляється про інтенсивну підготовку українських козаків до нового походу проти Польщі і про те, що Османська імперія всіляко сприяє тому, щоб до цього походу приєдналися війська Кримського ханства.

Про переговори Іслама Гірея з поляками стало відомо також і в Стамбулі. Для того, щоб розвіяти всі можливі сумніви Хмельницького, йому від імені султана було направлено листа, в якому говорилося: «Мы направили сейчас к вельможному между монархами крымскому хану Ислам Гирею подобные и строгие наши указания, приказав ему таким образом, дабы он никогда на польскую сторону не обращал ни свои очи, ни свои уши, а наоборот, если бы оттуда подул на вас и все ваше войско какой-либо злой ветер, началась военная разруха или притеснения, если бы поляки захотели на вас внезапно и стремительно напасть, то, чтобы он всегда, когда будет в этом необходимость, сразу же вам помогал своим ловким и быстролетным татарским войском. Все это мы строго ему приказали и покуда вы с вашим войском будете иметь счастье быть благосклонны, искренни и верны нашей Порте, до тех пор с вышеупомянутым ханом держите связь и он вас не подведет».

Незважаючи на те, що інтрига, затіяна Ісламом Гіреєм, не привела до практичних результатів, вона показала, яке значення надавали політичним союзам у період Визвольної війни, як тяжко вони створювалися і як легко руйнувалися внаслідок вмілої роботи розвідки і контррозвідки сторін, що ворогували.