Однією з учасників VII Міжнародної молодіжної літньої школи ісламознавства стала Гето Ілона, студентка філологічного факультету ЛНУ ім. Івана Франка, яка представила доповідь «Ріст ісламофобії у Сіньцзян-Уйгурському автономному районі, Китай».

Дослідження пані Ілони містить історичну довідку про проникнення та розвиток ісламу у Китаї, порівняння з розвитком християнства у період з 638 до 1368 року, опис сучасних ісламофобних законопроектів в окрузі Урумчі та відомості про досягнення мусульман з кінця ХІХ століття.

Як розповіла студентка кореспонденту «Іслам в Україні», тему обрано не випадково: кожна школа ісламознавства містить чимало доповідей про іслам в європейських країнах, тому цікавим видалося дізнатися про те, як співіснують полярно різні уявлення про творення світу та роль людини в ньому — іслам та Далекий Схід.

— 638 року імператор Тайцзун вперше за всю історію Китаю видав указ про віротерпимість зі словами: «не існує дао (шляху) з постійним іменем, не існує мудреця з постійною подобою», — відзначила доповідачка. — З цього моменту релігії розвивалися на теренах Піднебесної в однакових умовах, але іслам швидко знайшов послідовників попри те, що християнство сприймалося доволі прохолодно. У 845 році вийшов указ про розпуск несторіанських монастирів, а перша католицька місія в Пекіні, заснована 1293 року, не була підтримана серед місцевого населення.

Розповіла дослідниця й про сучасні настрої в Китаї, зокрема про останні законопроекти, які підтримала влада у Сіньцзян-Уйгурському автономному районі з 2014 року:

— 2014 року в адміністративному центрі Сіньцзян-Уйгурського автономного району Урумчі введено заборону на дотримання посту в місяць Рамадан для учнів шкіл та вищих навчальних закладів. У березні 2017 року було оголошено список імен, власники яких не можуть отримати свідоцтво про народження і зареєструватися в державній системі соціального забезпечення хукоу (отримання навчального та медичного забезпечення). Під забороною опинилися такі імена, як Джихад, Імам, Іслам, Саддам, Мухаммад і всі імена, пов’язані з півмісяцем.

Також неприпустимими визнали імена мусульманських вчених, які розглядаються владою Китаю як «заохочення терору і культів зла». У Сіньцзяні заборонили жінкам носити паранджу, школяркам — хіджаб, чоловікам — відрощувати бороду, а також брати релігійний шлюб — нікях — за відсутності представників Комуністичної партії Китаю.

У заключній частині доповідачка оприлюднила деякі факти про життя мусульман у Китаї, які вона отримала під час бесіди з Тан В. — жителем Сіньцзяну, що виріс і вступив до університету в цьому районі:

— Збільшилась неприязнь між жителями мого району. В школі вчителі негативно оцінювали те, що дівчата носять форму та хіджаб одночасно. Вони казали, що навчальні заклади — не місце для такого специфічного одягу і нічого страшного не буде, якщо школярки залишатимуть його вдома. В статути багатьох вищих навчальних закладів внесли зміни, які стосувалися зовнішнього вигляду студентів, і всюди було відзначено, що одяг, пов’язаний з релігійними віруваннями, не повинен використовуватися.

Також міста провінції заполонила поліція. Пройшло кілька років з тих подій, а  патрульні досі зустрічаються через кожні 200-300 метрів і перевіряють усіх «підозрілих». В основному це жінки з покритою головою. Велика ймовірність бути затриманим для огляду, якщо ти чоловік з характерною зовнішністю і хочеш відвідати заклад з великим скупченням людей. Обшук проводять ретельно, чіпляються до будь-якої дрібниці і неодноразово запитують про ціль відвідування того чи іншого місця. Це смішно, коли людина йде в кафе, щоб поїсти чи посидіти з друзями за чашкою чаю, а в результаті має виправдовуватися за те, що в неї смаглява шкіра чи покрите волосся. Мені сумно бачити, як китайці стають нетерпимими до ісламу.