Відгуляв, відспівав East Fest-2018 в Ісламському культурному центрі Києва, організований активістами Всеукраїнської асоціації «Альраід».

Вражень стане надовго, бо програма етнофестивалю була дуже насичена: книжкові виставки, лекції, експозиції фоторобіт і рукотворів, майстер-класи, концерти, спілкування за дегустацією східних наїдків-напоїв, розваги для дітей і дорослих, спортивні змагання, веселий ярмарок… І це все — на досить невеликому просторі ІКЦ, в його приміщеннях і на подвір’ї.

Можна було ходити годинами, відкриваючи нові й нові кольори, акценти, нюанси, дивуючись, «як же я одразу не помітив» того чи іншого. Але один невеликий стенд привертав увагу до себе тут же: серед святкової атмосфери, музики й танців відвідувачі бачили на дитячому малюнку нагадування про те, що навіть у найрадісніші дні не варто забувати про біду, яку ще не здолали. Цю роботу нинішня випускниця школи Лейла Джабер створила кілька років тому, ще в молодших класах. Проста, ясна за задумом картина «Палестинська олива та українське жито — з однієї землі», можливо, недосконала, але така щира, що глядач, спинивши на ній погляд, зупиняється й сам, замислений над спільною бідою двох країн, двох народів…

Намальований палестинський хлопчик — а може, український? — тримає в долонях грудку землі, а з неї тягнуться до неба колоски золотого жита й гілки палестинської оливи. Хлопчик з якимось недитячим виразом обличчя дивиться просто в очі глядачеві, простягаючи до нього ці паростки надії. За спиною його ми вгадуємо Андріївську церкву та мечеть Аль-Акса.

Сьогодні українським християнам, як і палестинським мусульманам, і їхнім святиням, загрожує небезпека. Ворог України зазіхає не тільки на державність та територіальну цілісність, а й на нашу історію, релігію, заявляючи про «неканонічність» української церкви й не бажаючи повертати їй споконвічні українські культові споруди та святині. Ворог Палестини робить те саме, заявляючи претензії на палестинські землі, оголошуючи історичні міста своєю спадщиною, перешкоджаючи доступові до святинь, зокрема до Аль-Акси.

Малюнок маленької школярки краще за статті будь-яких аналітиків, політологів і геополітиків пояснив сутність того, що відбувається у світі. Він попереджає про загрози та показує шлях, що може убезпечити майбутнє дітей, отже й майбутнє самих країн: підтримувати одне одного в справедливій боротьбі, щоб і українське жито, й палестинська олива могли тягнутися до сонця…