Індонезія вирізняється з-поміж інших країн світу значним етнокультурним розмаїттям. Тут шанують, пишаються і ретельно зберігають пам’ятки своєї історії, яка за довгий час зазнала різних культурних і релігійних впливів, зокрема буддизму, індуїзму, ісламу…

Кожна епоха, кожне століття залишило по собі велічні культові споруди і храми.

У далекій Індонезії не відбувалося того, чим, на жаль, заплямували себе інші країни протягом історії людства.

Послідовники нових релігій тут якимось дивним чином уникнули інфікування вірусами мракобісного фанатизму, притаманого новонаверненим. І зовсім не прагнули до руйнації «неправильних» храмових споруд чи інших пам’яток. Тому й сьогодні в Індонезії можна побачити уречевлену історію країни — архітектурні пам’ятки, що стали культурним надбанням усього світу.

Бажання побачити деякі з архітектурних культурних пам’яток Індонезії, мабуть, хоч раз у житті виникало у більшості наших співгромадян. Але чи всі мають час і можливість здійснити таку далеку і не дешеву подорож?

А ось навідатися до київського парку мініатюр, що розташований у столичному Гідропарку, щоб помилуватися зменшеними копіями архітектурних шедеврів Індонезії, може кожен.

Ми вже повідомляли, що на додачу до саду у національному індонезійському колориті, який було відкрито наприкінці жовтня 2017 року на території Національного ботанічного саду ім. М. М. Гришка НАН України, 10 листопада того ж року в українській столиці з’явилося п’ять бронзових копій найвизначніших споруд далекої Індонезії, серед яких — мусульманська мечеть «Істікляль», буддійський храм «Боробудур», індуїський храм «Пура Улун Дану», християнський Кафедральний собор, а також мініатюрна копія Національного монументу Індонезії.

Усі копії зберігають пропорції, притаманні оригіналам.

Як повідомило керівництво Національного Ботанічного саду імені М. М. Гришка НАН України, в Індонезійському традиційному саду Національного Ботанічного саду у Києві Посольство Республіки Індонезія і Національний Ботанічний сад імені М. М. Гришка НАН України 17 серпня 2019 року урочисто відкрили зменшену копію однієї з 72-х Ступ храму Боробудур і встановлено винятково як репліку архітектурної пам’ятки, що є культурною спадщиною людства.

Церемонія була приурочена до святкування 74 річниці Дня Незалежності Індонезії і відбулася у рамках урочистого прийому з нагоди цього державного свята, який провело індонезійське посольство.

На урочистий прийом з нагоди державного свята посольство Індонезії в Україні запросило державних діячів, дипломатів, представників політикуму, науки і культури, громадянського суспільства. Серед почесних гостей були і представники української мусульманської спільноти, зокрема лідер кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв і муфтій Духовного управління мусульман України «Умма» шейх Саід Ісмагілов.

Як повідомляється, будівництво зменшеної копії ступи Боробудур здійснено з ініціативи Надзвичайного та Повноважного Посла Республіки Індонезія в Україні, пана Юдді Кріснанді, на згадку про міцну дружбу Індонезії й України.

Спорудження Ступи здійснювалося впродовж 51 дня. Реальні розміри Ступи храму Боробудур сягають 7 м у висоту, 30 м довжини зовнішнього кола, 21 м довжини внутрішнього кола і 20 м у діаметрі.

Боробудур входить до світової спадщини ЮНЕСКО.

Сьогодні Індонезія вважається країною з найбільшою чисельністю мусульманського населення у світі, адже 88 відсотків населення — послідовники ісламу.

Решта індонезійців — індуїстів, буддистів, християн, конфуціанців і послідовників родових культів — мирно сусідять з мусульманами і шанобливо ставляться до переконань і поглядів інших…

Як відомо, першою стародавньою індонезійською державою, територія якої поширилась на декілька островів, була Шрівіджая.

Тут побудований найбільший буддистський храм Індонезії Боробудур.

Попри те, що основною релігією у державі був буддизм, у різні періоди відчувався істотний вплив індуїзму.

У VIII–XI століттях у Матарамі буддизм й індуїзм співіснували і декілька разів чергувалися як державна релігія.

У цей період було зведено найбільший індуїстський храмовий комплекс Прамбанан.

У XIII столітті на території Індонезії почалося активне поширення ісламу, який за триста років до кінця XVI століття став панівною релігією на більшій частині території Індонезії.

Іслам найбільш суворо сповідують на західній Суматрі, Яві, південно-східному Калімантані і Малих Зондських Островах.

Спільність походження й історичних доль чисельних народів Індонезії зумовили єдність багатьох елементів їхньої культури.

У незалежній і єдиній Республіці Індонезія ці загальні елементи отримали простір для розвитку, хоча локальні відмінності у матеріальній і духовній культурі зберігаються.

Культурна близькість індонезійців простежується у літературі, театральному мистецтві, танцях, музиці, живописі, архітектурі, єдиній системі освіти і загальноіндонезійській мові, якою володіють представники всіх народностей, попри володіння своїми рідними регіональними мовами.