«Згадай, як ангели радували Марію звісткою про народженого, який був створений Словом Бога, ім'я якому Месія Ісус, син Марії. Він буде славний у цьому житті як пророк шляхетний і в останньому житті буде разом з вибраними пророками у числі наближених до Бога».

Перед тим, як шукати цю цитату у Новому Завіті, можете попросити свого колегу-мусульманина, друга або сусіда позичити вам екземпляр Корану. Ця цитата - 45-й аят третього розділу ісламської книги одкровень.

Широко відомо, що християни дотримуються вчення Ісуса. При цьому набагато менш відомо, що мусульмани теж люблять і шанують Ісуса як одного з головних пророків Божих. Напередодні наступаючих Різдва й Нового року пам'ятати про це - особливо важливо.

Інші уривки Корану, які мусульмани вважають безпосередніми приписаннями від Бога, свідчать, що Ісус «був підкріплений Духом святим» (2:87) і «явним знаменням для світу» (21:91). Його незвичайне зачаття підтверджується словами Марії: «Господи! Звідки буде у мене дитина, коли не торкався мене жоден чоловік?» (3:47).

У Корані написано, як Ісус віщав з колиски, і як він, з Божого дозволу, виліковував прокажених і сліпих (5:110). Бог також говорить у Корані: «Ми послали Ісуса, сина Марії, і вселили йому Євангеліє, і вселили в серця тих, хто послідував за ним, співчуття, жалість і ніжність» (57:27).

У той час як сили ненависті по всьому світі намагаються розірвати зв'язки між мусульманами і християнами, нам вкрай потрібна якась об'єднуюча сила, яка може усунути прірву у взаєморозумінні й довірі. Цією силою могло б стати послання любові, миру і прощення, передане Ісусом і прийняте послідовниками обох релігій.

Християнам і мусульманам варто б також взяти до відома ще один рядок з Корану, що підтверджує непорушну Божу ідею духовної єдності: «Скажіть їм: «Ми ввірували у Бога і в те, що було ниспослано нам, і в те, що було ниспослано Авраамові, Ізмаїлові, Ісааку, Іакову і його колінам, і в те, що було даровано Мойсеєві й Ісусові, і в те, що було даровано всім іншим пророкам від Господа їхнього. Ми розрізняємо між ними, віруючи в одних і відкидаючи інших, і віддаємося Господові» (2:136).

Пророк Мухаммад намагався усунути розбіжності між тим, чому сам учив, і тим, чому вчив Ісус, якого він називав Божим «духом і словом». Він сказав: «Як у цьому світі, так і в наступному, я найбільш близький із всіх людей до Ісуса сина Марії. Всі пророки - брати по батьку. Матері (законоположення) у них різні, а віровчення одне».

Коли мусульмани згадують Пророка Мухаммада, вони завжди додають - «мир йому». Християни, напевно, здивуються, довідавшись, що ту ж саму фразу вони додають і при згадуванні Ісуса, або що ми, мусульмани, віримо у повернення Ісуса на землю в останні дні перед Судним днем. Неповага до Ісуса, яку ми теж частенько спостерігаємо у нашому суспільстві, точно так само ображає і мусульман.

На жаль, інциденти насильства і сповнені ненависті розмови по всьому світі провокують вороже ставлення один до одного. Так, у мусульман і християн є деякі розходження у погляді на життя і вчення Ісуса. Але його духовна спадщина пропонує альтернативну можливість віруючим людям - визнати свою спільну релігійну спадщину.

Мусульманське співтовариство готове віддати належне цій спадщині, працюючи над міжрелігійним взаєморозумінням і кидаючи виклик тим, хто хоче розділити єдине людство за етнічними або релігійними ознаками.

У нас набагато більше спільного, ніж ми думаємо.

Ібрахім ХУПЕР, відповідальний за зв'язки з громадськістю Ради американо-ісламських відносин (CAIR) «Officialwire»

За матеріалами Іслам.ру

Посилання на тему:

Новини

Мусульмани і християни Пакистану збережуть міжконфесійний мир

Учасники акції насильства проти християн у Пакистані підривають імідж Ісламу, - генсек ОІК

Папа Римський Бенедикт XVI наголосив на важливості діалогу між християнами, іудеями та мусульманами

Статті

Коранічне тлумачення питань миру, ненасильства і міжнародної безпеки

Спільне між нами і вами. Лист-заклик до християнських релігійних лідерів світу

«Давайте поговоримо». Послання ісламських духовних лідерів Папі Римському

Думки експертів: чи можливий діалог між ісламом і християнством?

Ознаки псевдоісламського екстремізму