В останню суботу листопада Україна вшановувала пам’ять жертв Голодоморів.

Разом з українцями страшні сторінки історії, пов’язані зі штучно створеним голодом, геноцидом народу, у якому сталінська репресивна машина бачила стрижень опору владі, згадували в усьому цивілізованому світі.

У різних країнах проводилися відповідні заходи; цій темі було присвячено чимало наукових конференцій, лекцій, публікацій у ЗМІ, теле- радіопередач.

Туреччина — не виняток, адже 25 листопада, напередодні скорботної дати, в ефір вийшов новий подкаст турецького науковця і дослідника Тургута Тунджеля, у рамках якого відбулося кілька дискусій турецькою мовою на тему Голодомору з українськими і турецькими експертами.

Анонсуючи серію подкастів, Тургут Тунджель пише:

«Голодомор: «Пам’ять болю» в Україні! Болісна пам’ять України — історичний процес. Що відбувалося в Україні у 1932–1933 рр.? У якому контексті сталася голодна катастрофа? Що стало передумовою Голодомору? Що відрізняло те, що відбувалося в Україні, від того, що відбувалося в інших частинах Радянського Союзу? Які суперечки щодо Голодомору? Які підстави стверджувати, що голодомор є геноцидом?»

Відео подкасту 2 Bölüm — Holodomor: Ukrayna’nın Acı Belleği — Tarihsel Süreç (Друга частина: Голодомор — болісна пам’ять України) доступне за посиланням.

Крім того, Тургут Тунджель написав вірш про Голодомор. Про це повідомив на своїй сторінці в соцмережі Фейсбук Надзвичайний і Повноважний Посол України в Турецькій Республіці Андрій Сибіга.

«Турецький науковець Тургут Тунджель написав вірш про Голодомор турецькою мовою. Глибокий, емоційний і пронизливий.

А ще пан Тунджель разом із Юлією Білецькою присвятив серію подкастів трагічним подіям Голодомору 1932–33 років», — повідомив пан посол, розмістивши оригінал написаного Тургутом Тунджелем вірша, у якому через образ українських дітей, які загинули від голоду, донесено жах трагедії. Вірш про прекрасних дітей України, очі яких назавжди увібрали в себе чорноту болю голоду і вдивляються у відсутність життя, яке їм не судилося прожити.

Вірш про дітей, які через голод втратили здатність сміятися чи плакати, й назавжди залишаються поруч з померлими матерями, яких вони намагались — й не змогли добудитися…

Ukraynanın güzeldir çocukları,

Buğday sarısı saçları darmadağın.

Sıcaktan ve ayazdan yanmış tenleri…

Ukraynanın çocuklarının, hep karadır gözleri.

Ne renk olursa olsun, kara.

Köy çocuklarıdır bunlar,

Irgatların torunları.

Çamura bulanmış yüzleri.

Koşuşturuyorlar köyün toprak yollarında,

Varamayacakları yaşamlarının sonuna.

Eskisine benzemiyor çocuklar.

Şişmiş bedenleri

Gözleri büyümüş ama seçilmiyor artık renkleri.

Ta derinlerinde açlığın sancısının ifadesi,

Yaşayamayacakları hayatlarının yokluğuna bakıyorlar.

Çoktandır gülmüyor çocuklar,

Ağlamayı da boş vermişler.

Hissetmiyorlar artık…

Biri evinin avlusunda duruyor anlamadan.

Öteki yerde yatan annesini uyandırmak derdinde, uyanmıyor anne.

Ve sonra…

Önce, erkek çocukları,

sonra kızlar…

Gittiler.

Uzakta değiller;

Şurada, köyün hemen dışında, büyük dedelerinin yanında…

Yine eskisi gibi güzeller.

Ukraynanın güzeldir çocukları…

Ama artık görünmezler.

Як зазначає Андрій Сибіга, в українській амбасаді відбулась зустріч з автором поезії Тургутом Тунджелем і Юлією Білецькою, яка є його співавторкою у створенні серії присвячених темі Голодоморів подкастів.

«…Особисто висловив їм слова глибокої вдячності за ці надважливі активності. Відновлюємо історичну справедливість і пам’ять — поширюємо у світі правду про страшний злочин проти людяності. Çok teşekkür ediyorum Тургут Тунжель!» — дякує Андрій Сибіга авторові вірша-реквієма.