Мусульманська громада Кам’янського, що на Дніпропетровщині, не дуже велика, але за допомогою активісток Ліги мусульманок України й тут організували загальноміський захід з нагоди Всесвітнього дня хіджаба. І не аби де: за сприяння відділу культури Департаменту гуманітарної політики міськради цю акцію провели в просторій будівлі місцевого історичного музею. Це дозволило додержати всіх карантинних обмежень і запросити всіх, хто бажав дізнатися про боротьбу послідовниць Ісламу за своє право на хіджаб, про статус жінки в Ісламі. 

З присутніми спілкувалися як активістки-мусульманки, так і імам мечеті «Аль-Басир» Віталій Оверко, що звернувся до Всевишнього з проханням благословити цю культурно-просвітницьку акцію та розповів про значення і смисл хіджабу. З вітанням до всіх звернулася також головна спеціалістка відділу культури Кам’янської міськради Ксенія Крутікова.

Усі, хто прийшов, дізналися історію дати, запровадженої 2013 року американкою Назмою Хан як день солідарности з мусульманками світу й день захисту їхнього права вбиратися згідно з приписами релігії, не зазнаючи утисків чи дискримінації. Гостям розповіли про те, що хіджаб — це не тільки й не просто хустка чи покривало, а цілісний образ, у якому зовнішній вигляд і внутрішній стан і переконання жінки — єдине гармонійне ціле. 

Були й розповіді про історію та традиційне вбрання мусульманських народів, про відмінності звичаїв від релігійних приписів. Наприклад, про те, що в Корані нема вимоги до жінки закривати обличчя, ховати його під паранджею чи нікабом — це суто регіональні традиції. Також сказали про те, що Іслам не примушує ні до навернення у віру, ні до покриття: хустка на голові та скромний закритий одяг — це завжди й винятково вільний вибір жінки. Згадували й українське традиційне вбрання, зокрема безліч головних уборів: наміток, очіпків, серпанків тощо — сто й більше років тому обов’язкових для заміжньої жінки на людях. 

Говорили й про мусульманок, що досягли успіху в різних галузях — науці, суспільно-громадському житті, політиці, мистецтві, — не зрадивши хіджабу. 

Програма заходу передбачала майстер-класи: з вив’язування хусток і надпопулярного серед дівчат розпису рук хною — мехенді. Ті, хто взяв участь у майстер-класі з вив’язування хустки, отримав у подарунок не лише фотосесію в новому образі, а й шаль чи хустину. 

Гостей заходу традиційно частували східними смаколиками, пропонували випити чаю чи кави, та й часу для неформального спілкування було вдосталь, адже жодна лекція чи просвітницький захід не замінять щирої розмови.