Підрив російськими окупаційними військами греблі Каховської ГЕС призвів до зміління, а згодом і до повного висихання водосховища. Внаслідок цього величезні площі, що були під водою, стали доступні для дослідження археологами та істориками.

Починаючи від XIV й до середини XVIII ст. на території майбутнього водосховища та прилеглих земель послідовно існували мусульманські держави: Золота Орда та Кримське ханство. Перед побудовою Каховської ГЕС на початку 1950-х років археологічні розкопки в цьому районі провадили лише епізодично й на невеликих ділянках, а після заповнення водосховища вони стали взагалі неможливі.

Наприкінці червня 2023 року українські археологи розпочали вивчення доступних ділянок колишнього Каховського моря. За словами співробітника заповідника «Хортиця» Олега Власова, в районі Дніпровських плавнів була резиденція еміра Мамая. Збереглося кілька топонімів, пов’язаних з іменем цього впливового державного діяча Золотої Орди: Мамаїв Луг, Мамаєве городище, річка Мамай-Сурка.

Резиденція Мамая була повноцінним містом з палацом володаря, мечеттю, лазнями та кількома капітальними житловими будівлями. Розкопки міста провадили 1953 року, після цього більша частина території опинилася під водою. Лише в районі урочища Кучугури збереглися фрагменти міської забудови. Саме там зусиллями краєзнавця Володимира Шовкуна знайдено 3700 золотоординських монет.

Звісно, повноцінні розкопки та вивчення пам’яток ісламської цивілізації стануть можливі аж після припинення бойових дій, але вже зрозуміло, що дно колишнього Каховського водосховища — це своєрідна «мусульманська Атлантида», і її таємниці ще мають розгадати науковці.