В атмосфері тиші старовинних стін музею-заповідника «Золочівський замок» відкрилася унікальна виставка «Книги, що пережили час. Корани», що триватиме до кінця серпня. 

Захід став глибоким культурним і духовним досвідом для всіх, хто прагне доторкнутися до історії ісламської цивілізації через її найсвятішу книгу, Коран.

Відкриття виставки розпочалося промовою Тараса Возняка, директора Львівської національної галереї мистецтв ім. Бориса Возницького. Він підкреслив важливість міжрелігійного діалогу та пізнання світових релігій через першоджерела, звернувши особливу увагу на схожість у цінностях, викладених у Корані та Біблії — це, за його словами, дає підґрунтя для порозуміння між культурами.

Про ідею та наповнення виставки говорила працівниця Галереї Соломія Вівчар. Вона представила відвідувачам експонати, поділилася історією їхнього збирання та розповіла про значення Корану у світовій культурі.

Емоційним завершенням заходу стало читання аятів Корану шейхом Ібрагімом, імамом Ісламського культурного центру ім. Мухаммада Асада (Львів). Присутні мали змогу почути Коран в оригінальному звучанні — це частина живої усної традиції, що передається з покоління в покоління.

Унікальні артефакти, представлені на виставці, — не просто релігійні тексти, а ще й історичні пам’ятки, що свідчать про глибину мусульманської духовної культури:

Перший український переклад смислів Корану, виконаний у Львові в 1913 році Олександром Лисинецьким. Видання надруковане латинським шрифтом, складається з 1147 аркушів і створене на друкарській машинці. Екземпляр надано Львівською науковою бібліотекою ім. В. Стефаника.

Бахчисарайський Коран, виданий зусиллями видатного кримськотатарського просвітника Ісмаїла Гаспринського. Перший наклад побачив світ у 1893–1894 роках, а виставковий примірник датований 1915 роком.

Рукописний мусхаф Корану, переписаний у Бахчисараї 1839 року — витвір ісламського каліграфічного мистецтва, наданий для виставки Львівським музеєм історії релігії.

Проведення виставки в Золочівському замку свідчить про відкритість українського суспільства до міжрелігійного діалогу, шанування багатогранности культурного спадку та спільного пошуку духовних смислів.