В останні кілька місяців у Криму проводяться масові обшуки і перевірки. Людей перевіряють на причетність до екстремістської діяльності. Частину затриманих доставляють до Центру протидії екстремізму. В українському Криму таких понять не було. Спробуємо розібратися, що ж таке екстремізм за російськими законами.

У Російській Федерації діє Федеральний закон «Про протидію екстремістській діяльності». Чіткого поняття екстремістської діяльності в цьому законі немає. У ст. 1 закону це поняття визначається тільки як перелік дій. І цей перелік може бути змінений як завгодно. З моменту прийняття закону він вже два рази доповнювався. Крім того, ні в одній зі статей цього закону немає ясних визначень «екстремістських матеріалів» і «соціальної групи». Правозастосовувачі теж можуть це тлумачити як завгодно.

Тому рішення судів по всіх подібних справах спираються на так звані «експертизи». А експертами в таких справах часто виступають люди, у яких недостатньо знань для прийняття подібних рішень.

Наприклад, рішенням одного із судів м. Оренбурга, відразу були заборонені 65 книг, вилучених з домашньої бібліотеки. При цьому в рішенні суду не сказано, що в частини з них є екстремістські висловлювання. Тексти книг розглядаються як спрямовані «на формування нових життєвих цінностей, переконань, стереотипів поведінки». По суті, за таким формулюванням можна заборонити будь-яку релігійну книгу.

При цьому відповідальність за екстремістську діяльність у Росії досить серйозна. Всі її форми прописані в Кримінальному та Адміністративному кодексах Російської Федерації.

Кримчани змушені звикати до нової реальності. Людей перевіряють на причетність до екстремістської діяльності. Частину затриманих доставляють до Центру протидії екстремізму. В українському Криму таких понять не було.

Кримінальна відповідальність описана в трьох статтях Кримінального кодексу Російської Федерації. Це кримінальний умисел на порушення ворожнечі (ст.282), заклики до екстремістської діяльності (ст.208), публічне виправдання тероризму (ст.205-2). Екстремістською діяльністю в Росії можуть визнати навіть пост в соцмережах. Такі дії можуть обернутися позбавленням волі на строк до чотирьох років.

Відповідальність може наступити і за поширення екстремістської літератури. Це не означає, що екстремістські матеріали не можна зберігати. Їх не можна масово поширювати. Хоча критерій «масовості» закон теж не обумовлює.

У Криму за це вже оштрафували кілька людей. Один з них імам мечеті, який просто не знав, що арабські молитви - тепер поза законом.

У Адмінкодексі Російської Федерації за поширення екстремістської літератури передбачено штраф від 1 до про 3 тис. рублів або арешт до 15 діб для приватних осіб. Для посадових осіб максимальна сума штрафу може досягти 5 тис. рублів і для юридичних осіб доходить до 100 тис. рублів.

У ряді кримінальних справ в Росії вилучені книги послужили доказом причетності до розпалювання міжрелігійної або міжетнічної ворожнечі. У такому випадку відповідальність може бути від штрафу, до 15-20 років позбавлення волі.

Відповідно до статті 15 Закону «Про протидію екстремістській діяльності», автор екстремістських матеріалів визнається «особою, яка здійснювала екстремістську діяльність».

Щоб люди знали, що саме їм не можна масово поширювати, на сайті Мін'юсту Росії є Федеральний список екстремістських матеріалів. Міністерство складає його з судових рішень, які присилаються з усіх кінців країни.

Зараз список містить більше 2500 назв. Часто цей список не містить мінімальних бібліографічних даних про книгу. А значить, неможливо однозначно сказати, що книга в списку, і та, яку ви тримаєте в руках - це одне і те ж.

Бувають випадки, коли суд забороняє не книжки, а файл з назвою у вигляді декількох цифр, який, на думку суду містить екстремістську інформацію. Виникає питання, якщо ви у себе на комп'ютері файл назвете таким же чином - це теж буде екстремістський матеріал?

У міжнародному праві аналогів російського списку забороненої літератури практично немає. Закон Російської Федерації «Про протидію екстремістській діяльності» часто піддається критиці міжнародних правозахисних організацій.

Зокрема, експерти стверджують, що в закон потрібно ввести більш чіткі поняття, а проведення експертиз потрібно вивести з компетенції районних судів. Поки всі ці пропозиції не реалізовані на законодавчому рівні. А кримчани змушені звикати до нової реальності.

Автор: Ірина Сєдова, медіа-координатор Кримської польової місії з прав людини

Джерело: Крим. Реалії