«Молодогвардеец», 23.09.2009
Жителі Луганська давно звернули увагу на незвичайну будівлю, що височіє в Артемівському районі. Здається, своєю верхівкою з напівмісяцем ця невелика мечеть упирається прямо в хмари.
Що ж там усередині – напевно цікавився кожен. «МГ» не став винятком. І вирішив відправитися у храм послідовників Пророка.
Мечеть відкрита для всіх
Наближаючись до воріт, ми побачили, що у дворі мечеті ще йдуть будівельні роботи. На порозі нас зустріла струнка молода жінка у мусульманському вбранні. Зовнішність у неї була слов'янська. Це – секретар мечеті Абір.
Вона провела нас вузьким коридорчиком, вистеленим килимами, у свою кімнату. Увійшовши, роззулася і сіла за комп'ютер. Справа від Абір висіло позолочене зображення Корану, на вхідних дверях – розклад намазу для чоловіків і жінок.
– Мечеть з'явилася у Луганську більше семи років тому, – почала нашу бесіду Абір. – Просто тоді вона існувала у вигляді квартири чи офісу, де збиралися мусульмани, читали намаз і просто спілкувалися один з одним. Тоді й народилася ідея будівництва справжньої мечеті. І люди почали збирати кошти, допомагати, хто чим міг. Ось так і будуємо її, своїми силами. Але найголовніше, що до нас вже приходять люди, причому не лише мусульмани. В основному це якраз християни. Приходять подивитися й іудеї, й індуси. Приводять сюди своїх дітей. Ми відкриті для всіх...
У мечеть людей різної віри приводить не лише інтерес. Тут проводять безкоштовні курси з навчання усіх охочих арабській мові і східній культурі. Лекції читають не лише араби, а й слов'яни, що осягнули тонку справу Сходу. Навчаються тут і маленькі діти.
– Тут розповідають про східні країни, їх традиції, життя. Я й сама дізналася багато цікавого про Схід, про мову, – продовжує наша співбесідниця. – Арабська мова дуже складна, дуже глибока, експресивна. Російською мовою неможливо зізнатися у коханні так, як це можна зробити арабською.
«Ана бахеббек ктір»
Або «я дуже тебе люблю». Три роки тому ці слова підкорили серце молодої художниці-луганчанки. Вона вийшла заміж за палестинця, незабаром змінивши своє слов'янське ім'я на арабське Абір. Весілля християнки і мусульманина проходило у мечеті у присутності декількох свідків та імама Мухаммада. Свідки запитали її: чи не з примусу вона виходить заміж? Потім передали їй подарунок чоловіка і його сім'ї, який наречена сама вибрала, – золоту обручку, обговорили її «спадок» у разі розлучення, і так з'явилася нова сім'я.
– Я виходила заміж за мусульманина, будучи християнкою. Іслам прийняла лише через два роки після одруження. Це стереотип, що мусульманин у чомусь змушує свою дружину, заставляє прийняти віру, надіти хустку і так далі, – говорить Абір. – Мій чоловік відразу сказав мені, що я прийду до ісламу сама. Взагалі іслам означає «мир». Тут не може бути примусу.
Як говорить Абір, мусульманська релігія зацікавила її ще до знайомства з палестинцем. Це сталося після розчарування у християнстві і Біблії. Якось майбутня Абір побачила, як один із православних священнослужителів купував у супермаркеті спиртне:
– Це було дивно. А другою краплею була Біблія. Читаючи її, я зрозуміла, що це не Боже слово, це думки людини. Я розчарувалася і вирішила зрозуміти, чим же хороший іслам. Він давно приваблював мене. Як художник я завжди цікавилася чимось незвичайним, – зізналася Абір.
Історія слов'янської мусульманки
Прийняти іслам дівчина вирішила лише рік тому. Особливих сумнівів не було, говорить вона. Підняла вказівний палець правої руки, повторила за імамом свідоцтво того, що для неї Аллах – єдиний Бог, і стала мусульманкою. Тепер Абір із гордістю говорить про права мусульманської жінки:
– Лише іслам по-справжньому поважає жінку і дає їй права. Він першим дав жінці право на спадок. Згідно ісламу, чоловік не має права вдарити жінку. Навіть у такому інтимному питанні, як критичні дні, іслам захищає і розуміє жінку, звільняючи її від намазу. І вона не вважається нечистою, як у православ'ї.
Сучасна європейська жінка, що прагне до самостійності, не зрозуміла Абір. Емансипація, на її думку, привела до того, що тепер жінки стали чоловіками, а чоловіки – жінками, перестали піклуватися про сім'ю.
Вона не вважає проблемою для своєї сім'ї і право чоловіка мати кілька дружин. По-перше, згідно ісламу, для цього мають бути вагомі причини, а не просто бажання чоловіка. До того ж він повинен мати можливість забезпечувати всіх дружин однаково.
Зараз для неї важливо закінчити у Луганську магістратуру. І, звичайно ж, всім разом завершити будівництво їх спільного мусульманського дому – мечеті. Лише після цього її сім'я, можливо, покине Луганськ. Абір мріє жити на батьківщині чоловіка. Поки що вона ще жодного разу там не була. Але впевнена, що саме там зможе без проблем виховувати своїх дітей в ісламських традиціях, по Корану. А тут побоюється нерозуміння з боку православних. Проте устрій життя на луганській землі мусульманам не такий вже й чужий, як виявляється.
Жіноча краса – лише для чоловіка
– Не треба думати, що якщо сім'я мусульманська, то ми весь вільний час проводимо за читанням Корану. Ні. Ми дивимося телевізор, різні фільми, я читаю газети, щоб бути у курсі життя. Продовжую малювати. І в той же час разом з чоловіком тримаємо піст – зараз Рамадан. Їмо лише після заходу сонця. Нам не можна їсти страви зі свинини і пити спиртне. У всьому іншому виключень практично немає. До речі, чоловік не проти російських щів і українських вареників. Слов'янська кухня йому подобається, а ось мені дуже подобається їхня, східна, кухня. Ми любимо ходити у піцерії, любимо шаурму. Стараємося, щоб м'ясні продукти були «правильні» – халяль. Тобто худоба має бути забита за мусульманським звичаєм із промовлянням імені Аллаха. Але у Луганську з цим непросто.
Зате Абір без проблем виходить на вулицю у мусульманському вбранні і з покритою головою, його доводиться шити – купити такий одяг у Луганську неможливо. Вона не користується косметикою і не носить багато прикрас. Мусульманка не повинна привертати до себе зайвої уваги, особливо чоловічої:
– Це вдома для чоловіка я можу вдягнути шпильки, коротку спідницю. Неправильно жінці мелькати перед очима чоловіка у бігуді і з маскою на обличчі. Чоловік повинен милуватися дружиною. У Корані написано, що жінка – це краса, її потрібно ховати від чужих очей.
Тому Абір прагне уникати чоловічої компанії. Зате вільно їздить у гості до своїх подруг – немусульманок. А ось відпочинок на морі для них із чоловіком – проблема. Мусульмани не можуть відпочивати на звичайному пляжі з напіводягненими. А закритих пляжів дуже мало. Але й це не бентежить Абір. Вона вважає себе абсолютно щасливою жінкою:
– Зараз я вивчаю прекрасну арабську мову, вивчаю Коран. Ця книга все більше вражає мене своєю мудрістю, істиною. Читаючи сури (вірші Корану. – «МГ»), я все більше переконуюся, що її писала не людина. Лише в ісламі я знайшла те, що шукала.
Ольга УЛЬЯНОВА, «МГ»
(Наводиться у скороченні)
Оригінал статті на сайті видання «Молодогвардеец»
Публікації на тему в українських ЗМІ:
Мусульмани в Україні («Український тиждень»)
Чи є у Дніпропетровську мечеть? («Комсомольська правда»)
Із широко закритими очима (УНІАН)
За Конституцію в Саудівській Аравії — Коран, за карний кодекс — шаріат («20 хвилин»)
Як живеться у гарячих точках українським дружинам мусульман. Стаття у газеті «Сегодня»
Біженка Олена Ель-Сабі: Життя немає ні у Газі, ні в Україні («Газета 24»)
