Часто-густо, говорячи чи то про ворожу навалу, чи то про неконтрольований натовп оскаженілих людей, що на знак протесту або безпричинно вдається до варварських дій, актів вандалізму (наприклад, гурт підігрітих оковитою футбольних уболівальників), ми за звичкою даємо їм визначення «орда», що вже вкоренилося в понятійному наборі.

Втім, український вчений Якубович Михайло Михайлович, кандидат історичних наук, український сходознавець, перекладач, дослідник доктринальної та філософської думки ісламського світу, вважає недоречним вживати слово «орда» в негативному сенсі.

Як аргумент вчений розмістив на своїй сторінці в соцмережі Фейсбук світлину, яка демонструє історичний документ, що спростовує уявлення про ординців як про винятково дикий та далекий від культури народ:

— Перш ніж уживати слово «орда» в негативному значенні, подумайте про таке. Першою змістовною пам’яткою ісламської освіти в золотоординському Криму можна вважати ось цей документ — іджазу (своєрідний «диплом») ханафітського вченого ібн аль-Баззаза, який у 1404 році видав її Ахмаду аль-Хаджі-Тархані. Оригінал, певно, не зберігся, але текст наводить кримський біограф Махмуд аль-Кафауві (пом. 1582). Звідси дізнаємося, що серед літератури головно правничої тематики в Криму викладався й калям — ісламська теологія (праця «Послання про науку каляму» аль-Хаббазі).

І це лише один приклад. Золота Орда в XIV–XV століттях не поступалася Русі за рівнем інтелектуального розвитку, а, можливо, в чомусь і випереджала, — пише Якубович.