Виставка харківського художника Романа Михайлова «Радіф. Остання дитина», присвячена депортації кримських татар в 1944 р., проходить в PinchukArtCentre в рамках традиційної премії Віктора Пінчука для молодих художників.

Інсталяцію презентував сам автор, а також радник міністра інформаційної політики Еміне Джеппар.

На прес-конференції, що відбулася у зв’язку з цією подією в національному агентстві Укрінформ радник зазначила, що ця виставка є важливою культурною подією для кримських татар.

− Кажуть, якщо хочеш дізнатися про народ − подивися на його історію, а якщо хочеш відчути народ, то подивися на його біль. Депортація кримськотатарського народу і є тим болем, який може пояснити, чому, наприклад, кримські татари виступають проти анексії (Криму Росією − ред.), проти окупаційної влади в Криму, чому вони обрали ненасильницький шлях боротьби за свої права, − заявила Еміне Джеппар.

Говорячи про творчу складову свого проекту, Роман Михайлов розповів, що на цю працю його надихнула книга британської письменниці Лілі Хайд «Бажаний край», в якій розповідається історія депортації та повернення кримських татар.

− Особливо мене шокував один момент, пов’язаний з трагедією, яка сталася на Арабатській стрілці, де були поселення рибалок і соледобувачів, яких забули депортувати. Коли їх знайшли, то просто вивезли в море на баржах і втопили, − поділився автор.

Ця історія вразила автора, і він як художник почав шукати ті образи і візуальну мову, якою зміг би це передати.

− Проект «Радіф. Остання дитина» складається з трьох частин. Перша частина − це книга, яка зроблена з металу залізничних вантажних вагонів, таких самих, які використовувалися під час депортації, хоча абсолютно не були призначені для перевезення людей. Книга важить 330 кг, а кожна сторінка − 22 кг, що символізує тяжкість сторінок історії, біль трагедії, який важко перегортати й згадувати. Друга частина інсталяції − це канальне відео, на якому показані Узбекистан − місце, куди було депортовано найбільше кримських татар; кримський степ − батьківщина, те місце, куди мріяли повернутися депортовані; Азовське море, у якому відбулася Арабатська трагедія. І третій, дуже важливий, образ та елемент цього проекту − це вода з Азовського моря, яка налита у мінімалістичну посудину. Протягом виставки вона буде випаровуватися, а опісля там залишиться соляної слід, який демонструє, що все зникає, переходить в іншу форму, але пам’ять залишається, − пояснив художник.

Виставка буде проходити в PinchukArtCentre до 10 січня 2016 року, тому її встигнуть відвідати всі охочі.