Днями під час пленарного засідання зимової сесії ПАРЄ обговорення, в основному, торкнулися доповіді «Нападки на журналістів і свободу преси в Європі», підготовленої головою Комітету ПАРЄ з питань культури, науки, освіти і ЗМІ Володимира Ар’єва.

Пункт, що оповідає про неможливість моніторингу стану ЗМІ на територіях Азербайджану, Грузії та Молдови, які перебувають під контролем сепаратистських сил, викликав необґрунтований протест з боку вірменської делегації. Її член Самвел Фарманян знову спробував звинуватити Володимира Ар’єва в необ’єктивності, посилаючись на його зв’язок з Азербайджаном. На що голова Комітету ПАРЄ зазначив, що вказаний пункт доданий у доповідь на підставі міжнародних правових норм і документів щодо територіальної цілісності Азербайджану. Він також зазначив неприйнятність спроб чинення на нього подібного тиску.

Члени ПАРЄ затвердили 9-й пункт доповіді без будь-яких змін — із зазначенням Нагірного Карабаху як регіону Азербайджану, що перебуває під контролем вірменських сепаратистів. На завершення запропонована Володимиром Ар’євим резолюція була ухвалена без змін більшістю голосів.

Сам автор доповіді на своїй сторінці в соцмережі Facebook повідомив, що напередодні засідання вірменська делегація намагалася вплинути на його рішення:

— Вчора вірменські депутати бігали за мною Страсбургом <…>, щоб я відмовився від визнання Нагірного Карабаху Азербайджаном, а сьогодні — асамблеєю з пачкою якогось трешевого компромату про те, що «бабуся Ар’єва — азербайджанка». Тепер я чітко знаю: хочеш зробити справу смішною — поклич радників з вірменського парламенту. Навіть радіо не потрібно залучати.

Днями президент Азербайджану Ільхам Алієв заявив на зустрічі з озброєними силами країни про те, що невизнана республіка Нагірний Карабах ніколи не доб’ється незалежності, а Баку рано чи пізно відновить свою територіальну цілісність і вирішить цей конфлікт, повідомляє РБК-Україна.

Як передає Trend News Agency, незважаючи на те, що карабахський конфлікт становить загрозу для регіональної безпеки на всьому Близькому Сході, йому приділяється дуже мало уваги з боку світової спільноти, пише Рашель Аврахам у статті, опублікованій виданням JerusalemOnline. До виведення військ закликають численні резолюції Ради Безпеки ООН, проте, за словами чиновників, багато урядів не вжили жодних заходів на підтримку їх виконання.

— У той час, як багато хто ставиться до проблеми Нагірного Карабаху як до замороженого конфлікту, він у будь-який момент може перерости у повномасштабну конфронтацію, залишаючись найнебезпечнішим невирішеним конфліктом в Європі, — йдеться в статті Рашеля Аврахама.

У квітні 2016 року ескалація конфлікту привела до загибелі десятків солдатів, проте міжнародне співтовариство як і раніше не готове приділяти достатню увагу цьому конфлікту, йдеться в статті.

Раніше повідомлялося, що шеф-кореспондент російського бюро азербайджанського каналу «Лідер-ТВ» Анар Гасанов спровокував главу МЗС Росії Сергія Лаврова на жорстку заяву про те, що проведення силових операцій і бойових дій у Карабасі вже не є внутрішньою справою Азербайджану. Журналіст поставив Лаврову запитання про те, якою буде позиція Москви «у разі початку контртерористичної операції на окупованих територіях та очищення від окупаційних сил, чи закриє на це очі Москва, чи буде втручатися у внутрішні справи Азербайджану»?. На що глава МЗС Росії Сергій Лавров на прес-конференції 17 січня 2017 року в Москві заявив, що проведення будь-яких силових операцій і бойових дій на території Нагірного Карабаху «… вже не є чимось абстрактним, це не є винятково темою внутрішніх справ Азербайджану з приводу нагірно-карабахського конфлікту». Тобто Сергій Лавров фактично підтвердив, що Москва вже давно не сприймає Карабах як бунтівну азербайджанську республіку, яку необхідно повернути під юрисдикцію Баку, як колись це зробила Росія з бунтівною Чечнею, яка намагалася вийти зі складу єдиної держави. Фактично, устами російського міністра було підтверджено, що Росія розглядає Карабах як майже незалежну від Азербайджану державу.

Нагадаємо, конфлікт між двома південно-кавказькими країнами виник у 1988 році через територіальні претензії Вірменії до Азербайджану. Нагірний Карабах і сім прилеглих до нього районів — 20% території Азербайджану — перебувають під окупацією збройних сил Вірменії. В результаті цього конфлікту близько 25 тис. осіб були вбиті і більше 1 млн стали біженцями.

У травні 1994 року сторони домовились про режим припинення вогню, і досі під егідою Мінської групи ОБСЄ і за співголовування Росії, Франції і США ведуться поки ще безуспішні мирні переговори.

Ухвалені Радою безпеки ООН чотири резолюції щодо звільнення окупованого Нагірного Карабаху і прилеглих до нього територій Вірменією досі не виконуються.

За темою: Вірменська сторона розгорнула великомасштабну діяльність для того, щоб стерти сліди азербайджанської історії та культури на окупованих територіях Азербайджану