Трагічна загибель української мусульманки, жінки-воїна, учасниці АТО Аміни Окуєвої відгукнулася болем у серцях українців. Не лише одновірці — люди різного віросповідання й етнічної приналежності моляться за душу героїчної патріотки своєї країни, яка обрала шлях воїна й поклала життя за свободу народів України та Ічкерії. Молитви й слова співчуття на адресу рідних, близьких і друзів, всіх патріотів нашої країни заповнили й сторінки соцмереж. А присвячені особистості Аміни вірші та пісні не лише озвучують скорботу від непоправної втрати, а й мобілізують суспільство на протистояння підступному ворогові…

Один з таких поетичних творів — вірш Вікторії Абу-Кадум, української мусульманки, що зараз живе в Йорданії, «Солдат у хіджабі з ясними очима» поклав на музику і виконав Геннадій Володько.

Не сталось осічки, не сталось промашки,

Не став на заваді шакалам хто-небудь…

Злетіла над світом поранена пташка,

Солдат у хіджабі з очима, як небо…

Із серцем хоробрим, із мужнім настроєм,

З АК за тендітними диво-плечима…

Жаль, ворога плани ніяк не розстроїв

Солдат у хіджабі з яснИми очима…

Політ обірвався — нам ранили совість,

Поранили віру в державнім масштабі…

І жалощів дали, забравши натомість

Ці очі блакитні солдата в хіджабі…

Зробили багато, проживши так мало,

Ці руки солдатські, ці руки жіночі…

Бунтарську красу слабаки розстріляли —

У спину, з кущів, щоб не бачити очі…

Написав вірш, присвячений пам’яті Аміни Окуєвої, і поет Анатолій Матвійчук 

ПАМ'ЯТІ АМІНИ

Які глибокі, неймовірні очі!

Блакитні мов осіння далина,

Дивлюся в них — і вірити не хочу,

Що по країні шириться війна.

Вона вбиває молодих і сивих,

В зеніті віку і на схилі літ.

А ще таких от — ніжних і красивих,

В чиїх очах увесь безмежний світ.

Цей погляд доньки гордого народу,

Проймає душу до самого дна.

Любов і Віра. Гідність і Свобода.

Це все про неї. В цьому вся вона.

Зімкнулись очі. І небес не видно.

Прощай, безмежна синя далина…

Яка ж вона жахлива і огидна,

Оця — гібридна путінська війна.

Марія Волинська теж присвятила вірш світлій пам’яті української патріотки:

Підступно, цинічно, жахливо

Орлиці обрізали крила.

Бо горда була, бо літала

І страху у злеті не знала.

Високо здіймалась, під хмари,

Тож їй влаштували «сафарі».

Не в рівнім бою, а терором —

Життя обірвали потвори.

Орлиця ця — мужня Аміна.

Боролась за Правду, за Зміни.

З Майданом за Гідність стояла,

Як воїн кордон захищала.

Вкраїнка чеченської крові.

ЇЇ вистачало любові

Землі, де зросла й народилась,

Й Ічкерії, щоб відродилась.

Злякалися Жінки-Героя.

Імперські поплічники зброю

У руки бандитів поклали,

Й життя молоде обірвали.

Сумує уся Україна:

У вічність відходить Аміна.

Красуня, розумниця, воїн

Для сильних — залишила зброю.

Боролись аби, не здалися,

Щоб мрії Аміни збулися,

Щоб в мирі розквітла Вкраїна

Й Ічкерія — горда країна!