Створений 1841 року вірш Михайла Петренка «Дивлюсь я на небо», який став знаменитою українською піснею, перекладено чеченською мовою. Перекладач — Тамара Заіндінівна Сангарієва, відповідальний секретар ВГО «Діаспора чеченського народу», керівник студії з вивчення мови, культури і традицій чеченського народу, лауреат Міжнародної літературної премії імені Миколи Гоголя «Тріумф» за значну громадську діяльність, яка єднає народи (Україна, 2018).

Як передає «Суспільний кореспондент», перекладами «Дивлюсь я на небо» опікуються нащадки Михайла Петренка та головний редактор газети «Культура і життя», публіцист і письменник Євген Букет.

Президент Міжнародної літературно-мистецької академії України Сергій Дзюба організував для проекту переклади 13 мовами світу: англійською, іспанською, арабською, німецькою, чеською, румунською, удмуртською, татарською, туркменською, грузинською, казахською, верхньолужицькою та чеченською. І ця робота триває!

Отже, вірш українця Михайла Петренка «Дивлюсь я на небо…» у перекладі чеченською мовою.

Хьоьжу со стигала…

Стигале хьоьжу со ойлане вахана:

Делар-кха со леча, амма тIемавалац со,

ХIай Дела массо, а хIуманан ду доза…

Со-м тIемаш даржийна вер вара тIема.

Кхечу махкашка, мархашна тIиехьа,

Рицкъа лаха, ерзо сайн чевнаш,

Малхе, а, седе, а ирс сайна деха,

Церан серлонехь бицбан сайн бала.

Бераллехь дуьйна дуьнено хьастаза,

Лай хилла лелла со, цIа доцу воI.

Рицкъана, а хийра, нахана, а хийра,

Цхьанна, а ца деза шен доцу бер.

Баланийн марахь тевжу со набарна,

Халонца, баланца дахар, а дацдо,

Ткъа дахарехь хир дац сан кхин гIолехь рицкъ —

Стигланаш, марханаш хир ду сан цIа.

Нагахь цу баланаш вахь со иеша, —

Хьожур со стигала, хир суна гIоле.

Со буо хилар бац ницкъ сан дицдан,

Йойла сан ойланаш лакха-ирах гена…

Делар сан аьрзунан тIемаш, ницкъ, собар,

Дуьтура дара латта, керлачу хIусаме гIур вар

Аьрзу хилла вер вара сийначу стигала,

КIайчу марханашкахь массарех, а тиллалур вар!

Сайн баланех цхьана минотехь

СадоIура дар хьан хIусамехь…

Ткъа мичара, хьа олу, оьцура дар тIемаш —

Кху бIаьрхих, а хервелла ваха,

Сийначу стигалахь аьрзонца тIома,

ГIийлачу сайн дахарех воккхавеш къаста?