«Сегодня», 16.12.2008 14:25

По закінченню обряду кидання каменів і заклання тварини, чоловіки голять голови.

Продовження.

Григорій Гришко. Щоденник прочанина. Київ-Мекка-Медина. Частина 1

Григорій Гришко. Щоденник прочанина. Київ-Мекка-Медина. Частина 2

Григорій Гришко. Щоденник прочанина. Київ-Мекка-Медина. Частина 3

Григорій Гришко. Щоденник прочанина. Київ-Мекка-Медина. Частина 4

Григорій Гришко. Щоденник прочанина. Київ-Мекка-Медина. Частина 5

Григорій Гришко. Щоденник прочанина. Київ-Мекка-Медина. Частина 6

Хадж наближався до завершення. Близько півночі прочани почали залишати свої тимчасові помешкання, прямуючи убік Міни. Кожен з них заздалегідь зібрав 49 камінчиків, необхідних для наступного ритуалу.

Після сходу сонця на десятий день місяця Зуль-хіджа, що є датою найбільшого свята в ісламі, Ід аль-Адха (свята жертвоприношення), у долині Міна починається обряд, під час якого прочани кидають камінчики в стовпи, що символізує покірність перед Всевишнім і зречення від діянь сатани, нагадуючи про події, що відбулися з пророком Ібрагімом (Авраамом).

В перший день кидають сім каменів в останній з трьох стовпів - джамрат аль-акба. В наступні два дні потрібно кинути двадцять один камінчик у всі три стовпи (по сім у кожний).

Згідно багатьох джерел, саме в цьому місці Ібрагім (мир йому), який мав намір виконати веління Всевишнього і принести в жертву свого сина Ісмаїла (Ізмаїла), протистояв сатані.

Спочатку сатана у вигляді старця прийшов до Хаджар (Агарь), дружини пророка, намагаючись переконати, що її чоловік збожеволів.

- Ти знаєш, куди Ібрагім повів Ісмаїла? - запитав старець.

- Вони пішли відвідати товариша Ібрагіма.

- Ібрагім хоче його вбити!

- Який батько вб'є свого сина? - не повірила Хаджар.

- Ібрагім говорить, що йому наказав Аллах.

- Хай буде Ісмаїл жертвою на шляху Аллаха. Якби в мене було тисячу дітей, я б всіх їх пожертвувала на шляху Аллаха! - після цих слів Хаджар підняла з землі кілька каменів і кинула їх убік сатани, відігнавши його.

У відчаї сатана в образі того ж старця вирушив до самого Ібрагіма.

- Ібрагіме, не вбивай свого сина, адже сон, який ти бачив, був диявольським!

- Проклятий, адже ти і є диявол!

- Як твоє серце дозволяє тобі пожертвувати улюбленим сином?

- Клянуся Аллахом, якби Він наказав мені пожертвувати всіма моїми дітьми на Його шляху, то я б підкорився Його наказу!

Ібрагім кинув у сатану кілька каменів, після чого проклятому довелося зникнути.

Потім сатана вирушив до Ісмаїла.

- Твій батько хоче тебе вбити!

- Навіщо? - запитав Ісмаїл.

- Він говорить, що йому повелів Аллах.

- Якщо це веління Аллаха, то Йому необхідно підкоритися, - відповів юнак, кинувши в у сатану каміням, і той змушений був зникнути.

Таким чином, Всевишній випробував міцність віри Ібрагима і його родини, перевірив їхню стійкість у протистоянні з дияволом. Господь показав, що не хоче пролиття людської крові, і прийняв жертву Ібрагіма за його праведним наміром, ниспославши жертовну тварину.

По закінченню обряду кидання каменів і заклання тварини, чоловіки голять голови; що ж стосується жінок, то вони лише підрізають своє волосся на довжину фаланги пальця. Після цього прочани вирушають в Мекку для здійснення прощального обходу навколо Кааби.

За матеріалами газети «Сегодня»

Стаття на сайті газети «Сегодня» (російською мовою)