У державних університетах Марокко навчання для громадян країни повністю безкоштовне, але гості з інших держав можуть здобувати тут освіту за гроші. Наприклад, українка Єлизавета Домбровська 10 місяців навчалася в Марокко у школі, яка спеціалізується на вивченні арабської мови. Місяць у закладі коштує понад €1 тис. А такого поняття, як «хабар» у вишах країни не існує, як і звички користуватися шпаргалками.

Про це Gazeta.ua розповіла сама Єлизавета Домбровська, яка 4 роки живе в Марокко, де створила родину й народила доньку.

— Спочатку приїхала на місяць. Виграла грант на безкоштовне навчання впродовж трьох місяців з проживанням у гуртожитку. Ще сім місяців навчання оплатив батько, — розповідає жінка. — Навчання у школі ведеться арабською, але в гуртожитку спілкувалась англійською. Тут навчаються дипломати з усього світу, які розмовляють чотирма-п’ятьма мовами. З’явився ще більший стимул до навчання. Також дізналася багато цікавого про інші країни — кожен студент на заняттях представляв свою культуру. Розповідав про традиції, кухню.

Між Україною і Марокко немає угоди про освіту. Тому українці не можуть вступати на бюджет у місцеві університети.

— Коли мала повертатися в Україну, познайомилася з майбутнім чоловіком. Вирішила залишитися і вступати в університет. Написала листа марокканському міністру з проханням дозволити навчатися в Марокко в державному університеті. Він дозволив спробувати здати екзамени разом з іншими студентами. Так вступила в Інститут інформації і зв’язку на спеціальність «політичні комунікації». Зараз навчаюся на другому курсі магістратури.

Одне заняття триває дві години. Між першою і другою парою немає перерви. Зате потім 2 години вільного часу. Далі — ще одна чи дві пари поспіль.

— Також тут немає заліків, лише екзамени. Усі письмові. На сесію дається тиждень. Під час останньої було 10 екзаменів. Фактично за день потрібно було здати два іспити. Вони проходять у спеціальній аудиторії, де кожен має окреме робоче місце. Зазвичай дають одне і те ж запитання на всю групу. Роздають два чи три кольорових чорновики та один великий листок, який потрібно здати. Дається 2 години часу, — розповідає Єлизавета. — Спочатку я робила шпаргалки. Усі дуже дивувалися, бо тут ніхто цим не займається. Немає поняття «хабар». Якщо студент не здає екзамен, то переводиться в приватний університет або залишається на другий рік.