У центрі Києва, в підземному переході між Національною філармонією та будівлею Міжнародного конгрес-центру — Національного центру ділового та культурного співробітництва «Український Дім» у понеділок, 8 лютого, відбулася презентація артоб’єкта «Підземний безвихід» — спільного проєкту громадської організації «КримSOS» і тбіліської платформи «ARTIФ».

Грузинський художник Давид Кухалашвілі в підземному переході розписав стіни, створивши «тюремний коридор», щоб кожен перехожий міг відчути ту гнітючу атмосферу, в якій роками перебувають кримські в’язні путінського режиму. Стіни коридору пофарбовано в білий і блакитний кольори. На них дуже реалістично намальовані металеві двері. Біля всіх дверей «камер» є QR-код — відсканувавши його, можна ознайомитися з історією кожного кримського бранця Кремля.

Облуплена стеля, миготливе освітлення та брудна підлога посилюють враження перебування в коридорі в’язниці, викликаючи напружене передчуття: ти прямуєш не до виходу назовні, на вулицю, а до камери. Але, на відміну від звичайного перехожого, що промине заґратовані двері камер і вийде сходами в середмістя столиці, близько ста кримчан залишаться у справжніх камерах, що стали прообразом фресок у переході. У камерах, де з порушенням усіх мислимих санітарних норм, у тісноті й холоді без належної медичної допомоги утримуються люди, вся провина яких — у незгоді з російською окупацією, етнічній та релігійній належності та проукраїнських настроях.

Саме в таких умовах щодня перебувають 98 кримчан, що їх окупаційна влада РФ незаконно позбавила волі за надуманими звинуваченнями в тероризмі, екстремізмі та шпигунстві. Цих людей утримують у Криму та РФ. 

Усі факти таких випадків аналітики «КримSOS» зібрали в дослідженні «Умови утримання кримських політв’язнів».

На презентації перед журналістами, небайдужими українськими громадянами та громадськими активістами виступили Таміла Ташева — заступниця Постійного Представника Президента України в АР Крим, одна з ініціаторів і співзасновниця громадської ініціативи «КримSOS»; автор розпису — грузинський художник Давид Кухалашвілі, Євгеній Ярошенко — аналітик «КримSOS», Міла Шевченко — координатор «КримSOS». Також були присутні колишні політв’язні окупантів: Ісмаїл Рамазанов та Олег Сенцов, що не тільки поділилися спогадами про ув’язнення, а й висловили занепокоєння тим, що суспільству намагаються накинути думки про потребу шукати якогось «замирення» з агресором:

— Треба говорити про агресію, про війну, про те, що Росія на нас напала, окупувала території та взяла людей у полон. На жаль, зараз намагаються шукати якісь напрямки до примирення з агресором, але цей шлях призведе до поразки, — сказав Олег Сенцов, наголосивши, що для повернення кримських політв’язнів із неволі в Україні мають постійно говорити про них: 

— Не забувати! Це питання номер один. Треба говорити про агресію, про війну, про те, що Росія на нас напала, окупувала території та взяла людей у полон.

Ще один колишній політв’язень, кримський татарин Ісмаїл Рамазанов, зокрема, заявив, що СІЗО Сімферополя після деокупації Криму має бути знищене: 

— Є таке місце в Криму — СІЗО Сімферополя, яке, на мою думку й на думку хлопців, що там були, після деокупації Криму треба знищити, а на його місці зробити меморіал. Це місце було збудоване за Катерини II, і за часів Царської Росії, як і тепер, там утримували в неволі моїх співвітчизників. Це жахливе місце.

Міла Шевченко, співавторка проєкту та координаторка «КримSOS», розповіла, що мета проєкту — нагадати українському суспільству про те, що Росія досі утримує в заручниках майже сотню кримських політв’язнів, що потрібні спільні зусилля для звільнення бранців:

— Мені шкода, що певна частина українців сприймає сьогодні Крим крізь призму «самі винні» й не цікавиться політичним опором жителів Криму. Для мене дуже важливо донести до широкої аудиторії: у Криму живуть патріотично налаштовані громадяни України, і їх переслідує окупаційна влада. Я хочу, щоб більше людей дізналися та приєдналися до активної допомоги затриманим і засудженим в окупованому РФ Криму. На жаль, українці зовсім не знають, що відбувається у Криму. Вони не знають цих 98 людей, їхні прізвища та їхні історії. Мета нашого артоб’єкта — донести до суспільства важливу думку: ми маємо знати, що в Криму живуть громадяни України, яких окупаційна влада переслідує, арештовує та кидає до в’язниць… Коли звичайний перехожий спускатиметься в цей перехід, він зовсім не чекатиме, що опиниться в «тюремному коридорі». Так само й 98 кримських політв’язнів — 71 людина — це кримські татари — не очікували опинитися в місцях несвободи.

На думку Міли Шевченко, для тих, хто хоче більше дізнатися про опір кримчан і про те, в яких умовах окупанти за це їх тримають у місцях позбавлення волі, варто прочитати випущений у вигляді книги щоденник бранця Кремля Сервера Мустафаєва про умови утримання кримських політв’язнів — «Жизнь в камере под камерой», доступний для читачів на сайті «КримSOS».