Резонансна справа 25-річної Сусанни Ісмаїлової з Криму, яка судиться з МВС України за право сфотографуватися для паспорта в хіджабі, стала приводом для численних обговорень у ЗМІ, здебільшого людьми, яким не повністю відомі приписи Корану та канони релігії Іслам. Стаття «Хіджаб. Що далі?» у «Дзеркалі тижня», № 4 (784), від 5 — 12 лютого 2010 спонукає прояснити українському читачеві, чим є хіджаб для самої мусульманки і яке послання він несе для оточуючих.
Іслам - релігія, що охоплює всі аспекти життя людини задля утвердження гармонії в суспільстві та стосунках між людьми. Вказівка носити хіджаб була необхідністю для захисту прав суспільства і жінки зокрема. Тож прийшов час, і всі мусульмани змогли закарбувати в серці слова: «Скажи своїм дружинам, о Пророк, і дочкам, і дружинам вірних, щоб на собі вони щільніше покривала закривали, - це зручніше за все, щоб упізнаними бути, не бути облаяними, - адже милосердний Аллах, пробачаючий!» (Коран 33:59). Очевидно, що хіджаб є не просто релігійним символом, а виконує релігійну функцію – захист жінки, збереження її цноти та демонстрація її покори Богові. Крім того, у Корані сказано: «Скажи віруючим жінкам, щоб вони опускали долу очі та оберігали свою цноту. Нехай не виставляють напоказ своїх прикрас, за винятком тих, які видно; нехай вони прикривають [головними] покривалами виріз на грудях» (Коран 24: 31). Як бачимо, Коран містить загальні приписи для жінки «закриватися покривалом». Важливо розуміти, що в Ісламі є два головних джерела віровчення - Коран і Сунна - практика Пророка Мухаммада (хай благословить його Аллах і вітає). Тому для конкретизації припису про покривання тіла жінки варто звернутися до Сунни. Пророк (хай благословить його Аллах і вітає) сказав Асмі, дочці Абу Бакра (мир йому): «O, Асмо! Як тільки дівчинка досягає статевої зрілості, нічого з її тіла не має бути видно (немахремам) крім цього і цього (і він вказав на своє обличчя і кисті рук)». Наведених цитат із Корану і достовірного хадиса достатньо для того, щоб носіння хіджаба розцінювалося священним обов'язком кожної мусульманки, невід'ємною частиною її віри. Тому неправильним буде стверджувати, що «Коран не містить чіткої вимоги носити хіджаб або чадру». Для того, щоб розкрити для себе певний релігійний припис потрібно вивчати Книгу Аллаха, звертаючись по конкретику до практики Його Посланника (хай благословить його Аллах і вітає), як це було продемонстровано на прикладі хіджаба. Крім того, варто розрізняти культурні традиції, що склалися на тій чи іншій території, у тому чи іншому суспільстві, та релігійні приписи. Релігійні приписи вимагають від жінок закривати усі частини тіла, окрім кистей рук і обличчя, а одяг не повинен щільно прилягати до тіла і світитися. Це власне і все, а решта, як от колір чи фасон, залежить від традиції.
До категорії забороненого для жінок входить і використання чужого волосся (справжнього чи штучного) як прикраси або для того, щоб приховати власне. Саме тому альтернативою покриття волосся хусткою не може бути перука чи шиньйон. Дружина Пророка (хай благословить його Аллах і вітає) Айша передала, що «Посланник Аллаха (Мир йому) прокляв тих, хто приєднує (волосся) і тих, кому приєднують». Такі дії розцінюються як фальш і обман, заборонений в Ісламі у будь-яких проявах.
Неприйнятний для мусульманки і варіант, коли фото на паспорт робить чоловік або хтось з її рідних. Адже, річ не лише в тому, хто фотографує. Паспорт потрібно подавати у різні установи, де фото уважно розглядають, щоб переконатися у тому, що пред’явник паспорта і є його власником. А згідно вищенаведених слів Пророка (хай благословить його Аллах і вітає) ніхто, крім близьких родичів жінки, не можуть бачити її непокритою.
Автор статті «Хіджаб. Що далі?» зауважує, що «здебільшого духовні лідери ісламу дозволяють жінкам фотографуватися на паспорт без хіджаба — як виняток і через необхідність... Категорично забороняють фотографуватися без хіджаба тільки радикально орієнтовані.» Але чи ті, хто дотримується канонів релігії, радикали? Відстоюючи необхідність хіджаба, мусульмани ще раз виявляють виключну покору Всевишньому, на відміну від тих, хто адаптує своє поклоніння до умов зіпсованого в моральному відношенні світу. У сучасному світі йде підміна понять. Вседозволеність і аморальність все частіше називають свободою, егоцентризм подається як права особистості, скромність вже давно вважається закомплексованістю, а релігійність - ознакою відсталості. Подібна підміна понять особливо яскраво проявляється у випадку з мусульманами - невже наполегливість у відстоюванні свого права на свободу віросповідання вже стала ознакою радикалізму!? Що далі? Для того, щоб не вважатися "радикалами", від мусульман вимагатимуть не будувати мечеті з мінаретами, збривати бороди і знімати хіджаби?
Серед основних принципів Ісламу – рівність між чоловіком і жінкою на основі взаємоповаги і впевненості в тому, що гармонійним життя буде лише тоді, коли відносини побудовані на мирі та взаємній користі. Іслам проти всього, що підриває честь жінки або полишає її законних прав – чи то слово, чи діло. Іслам виступає проти експлуатації жінки чи ставлення до неї як до об’єкту сексуального бажання. Ці принципи були затверджені при підписанні Хартії європейських мусульман (Брюссель, Федерація Ісламських Організацій Європи).
Як не дивно це звучить для сучасних "емансіпе", але хіджаб – це свобода. Покрита жінка сприймається з точки зору неповторної особистої індивідуальності, вона захищена від того, що перше і часто визначальне враження про неї складеться на основі її привабливості чи, як нині модно говорити, сексуальності. Після Другої світової війни західним суспільством закрокувала жадана гостя – сексуальна революція, що утвердила поняття свободи у хибному світлі: жінка вільна, коли вона роздягнена і слідує своїм інстинктам, і жінка не вільна, коли вона обмежує себе поняттям скромності. Окрім психологічної та соціальної шкоди, зокрема опускання чоловіка на рівень тваринних інстинктів (чи не до цього апелює переважна більшість реклами?), така ідеологія призвела до зростання кількості хвороб, що передаються статевим шляхом. В той же час у мусульманських країнах, де жінка носить хіджаб, рефлекторна поведінка не має місця, адже жінка в хіджабі – хранителька моральних цінностей. В нашій країні кожна п'ята пара страждає на безпліддя, основними причинами якого експерти Міністерства охорони здоров'я назвали інфекції, що передаються статевим шляхом та аборти. Першопричини ж цього слід шукати у вседозволеності й аморальності, що напряму впливають на демографічну ситуацію в Україні, та й у всій Європі.
Далі, нелогічною є заборона хіджаба з метою збереження світськості держави, тобто чіткого розмежування держави та релігії. Уряд у такому суспільстві не може пропагувати або бути опонентом будь-якої релігії, а повинен забезпечити свободу віросповідання для всіх людей. Про це йдеться у ст. 35 Конституції України: «Кожен має право на свободу світогляду і віросповідання… Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров’я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей. Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа — від церкви». Стаття чітко вказує на те, що особисті права і свободи можуть бути обмежені лише в тому разі, якщо це заважатиме суспільству. Носіння жінкою хіджабу не лише не загрожує громадському порядку, а, як показано вище, сприяє оздоровленню суспільства і підвищенню моральності населення.
Автор пише, що «мусульмани вимагатимуть дедалі більше і більше прав для поширення своєї релігії, що вже сьогодні спостерігаємо у Західній Європі». Судячи з заголовка, ця думка є ключовою, а наведена цитата, - це, схоже, відповідь автора на питання про те, «що далі». Страхи людей, які не завдають собі клопоту дізнатися про ісламську релігію з першоджерел, а споживають однобоку інформацію, що подається у ЗМІ, змушують їх думати, що метою мусульман є за будь-яку ціну привести весь світ в Іслам. Тоді як насправді їхнім основним обов'язком є донесення до решти світу змісту ісламського послання і його роз'яснення. Після того, як мусульмани донесли до людей зміст своєї релігії і продемонстрували істинний, неспотворений образ Ісламу на словах і на ділі, кожній людині надається право вибору - увірувати чи ні, прийняти Іслам чи ні. Вийти за рамки цього обов'язку і претендувати на подальше нав'язування Ісламу означає не покоритися наказові Аллаха: «Немає примусу в релігії. Прямий шлях уже відрізнився від омани» (Коран 2:256). Крім того, позбавлення людей можливості зробити свій власний вибір повністю суперечить Божественному задуму про оцінювання вчинків кожної окремої людини за її намірами: «Воістину, діла (оцінюються) лише за намірами і, воістину, кожній людині (дістанеться) тільки те, що вона мала намір (здобути)» (Цю справедливу істину читаємо в хадисі). Також це іде врозріз із свідченням Аллаха і Його Посланника (хай благословить його Аллах і вітає) про те, що весь світ ніколи й не прийме Ісламу: «Більша частина людей не ввірує, навіть якщо ти палко будеш бажати цього» (Коран 12:103)
Мусульмани в Україні як частина європейської мусульманської спільноти прагнуть бути конструктивною складовою українського соціуму, намагаючись при цьому гармонійно поєднувати свою мусульманську ідентичність з обов’язками громадянина. Саме потреба у збереженні своєї мусульманської ідентичності спонукує послідовників Ісламу звертатися за допомогою до відповідних органів у випадках, коли існує загроза їхній самобутності. І це не просто безпідставні вимоги. Як задекларовано у згаданій вище Хартії, послідовники ісламу в Європі вважають своїм обов’язком працювати на благо суспільства, і їх натхнення на цьому поприщі має бути не меншим, ніж те, з яким вони вимагають своїх прав. Іслам велить правовірним відігравати активну роль у суспільстві – сприяючи його розвитку, беручи на себе ініціативу і намагаючись принести користь іншим. При цьому вони повинні дотримуватися законів Аллаха, а носіння хіджаба для мусульманки - це один із таких законів.
У нашому випадку право фотографуватися у хіджабі відстоює жителька Автономної Республіки Крим. Потрібно враховувати, що кримськотатарський народ - це корінний народ Криму, який сповідує іслам на своїй Батьківщині і відроджується як цілісне співтовариство зі своїми особливостями і потребами. Із завершенням репатріації кримських татар розпочався процес їх інтеграції в українське суспільство. Кроком назустріч для етнічних українських мусульман стане адаптація законодавства з урахуванням релігійних потреб даної спільноти. Це підтвердить щирість намірів української держави, що декларує демократичні цінності. Турецький мислитель Ф. Гюлен влучно підмітив: «Якщо демократія почне розглядати людей як ціле, не нехтуючи духовною стороною їхнього існування і їхніми духовними потребами і не забуваючи про те, що людське життя не обмежується цим матеріальним світом, а всі люди прагнуть до вічності, то вона зможе досягти піку своєї досконалості й принести ще більше щастя всьому людству». Будучи натхненними таким розумінням своїх релігійних переконань, українські мусульмани, зі свого боку, працюватимуть над запровадженням у життя ісламських принципів рівності, терпимості й справедливості та активно сприятимуть добробуту і процвітанню всього українського народу.
Тетяна ЯСТРЕМСЬКА спеціально для «Іслам в Україні»
Посилання на тему:
Новини
Кримські татари Києва закликали Муфтіят сприяти позитивному вирішенню питання про хіджаб
Відомчі документи МВС, які обмежують права віруючих, мають бути скасовані, - міністр юстиції
Мусульманка судиться за право сфотографуватися для паспорта у хіджабі
Статті
Судовий процес «хіджаб проти МВС»
Заборона фотографуватися на паспорт у хіджабі - порушення конституційного права мусульманки
А.Ісмаїлов: мусульманський одяг – це релігійний припис