Сура «Аль-Фатіха» - одна з найвеличніших сур Корану, яка є, на думку багатьох тлумачів, відображенням всієї Книги Аллаха.
Імам Табарі писав: «Ця сура називається «Аль-Фатіха», тобто «відкриваюча», тому що вона відкриває Коран, будучи першою його сурою по порядку, але не в ниспосланні. Також цією сурою обов'язково починається кожна молитва».
«Аль-Фатіху», що є мекканською сурою, ниспосланною ще до переселення пророка Мухаммада (мир йому і благословення) у Медину, називають Умм уль-Кітаб («Мати Книги»), тому що вона містить у собі основні смисли Корану: прославляння Всевишнього Аллаха, затвердження Його божественності і панування, поклоніння Аллахові через виконання Його приписів. У ній благання про наставляння на істинний шлях і захист від оман.
«Аль-Фатіху» також називають себаа масаній — «сім повторюваних», маючи на увазі сім її аятів, які повторюються у кожному ракяті молитви. У сурі «Аль-Хіджр» говориться: «І дарували Ми тобі сім повторюваних» (Коран, 15:87). Багато сподвижників вважали, що тут мається на увазі «Аль-Фатіха».
Достоїнство сури «Аль-Фатіха» згадується Посланником (мир йому і благословення) у багатьох хадисах.
Імам Ахмад повідомляє, що Уей бін Кааб прочитав суру «Аль-Фатіха» Пророку (мир йому і благословення), після чого Посланник звернувся до нього зі словами: «Клянуся тим, у чиїй владі моя душа, ні в Торі, ні в Інджілі, ні в Забурі, ні в Фуркані, не було ниспослано рівного їй. Вона — сім повторюваних аятів, і Великий Коран, даний мені».
Перед читанням сури «Аль-Фатіха» слід попросити допомоги Аллаха для захисту від шайтана, сказавши слова «аузу біллягі мін аш-шайтані раджим», пам'ятаючи сказане у сурі «Бджоли»: «І коли ти читаєш Коран, то проси захисту в Аллаха від шайтана, якого побивають каменями» (Коран, 16:98).
Аузу - дієслово, що означає пошук захисту від когось або чогось, звертання до когось за захистом і заступництвом.
Шайтан — не власне ім'я, як деякі вважають. Слово походить від дієслова шайтана, тобто «той, що віддалився від істини», «той, що звернув із правильного шляху», «той, що не скорився і неслухняний». Шайтаном називають як джинів, так і людей. У сурі «Худоба» говориться: «І так Ми всякому пророку влаштували ворогів — шайтанів із числа людей і джинів, що вселяють один одному принадність слів зваби» (Коран, 6:112).
Слово раджим означає «той, якого побивають каменями». Корінь реджм в арабській мові має значеня «кидати камені». Також реджм може означати вбивство, проклін, вигнання і наругу. Іноді дане слово поєднує всі ці значення: «Вони сказали: «О Нух (Ной)! Якщо ти не припиниш, то неодмінно виявишся одним із тих, кого побили каменями» (Коран, 26:117). У перекладах як правило мова йде про побивання каменями, але багато тлумачів, і серед них імам Куртубі, відзначали, що під погрозою невіруючих ворогів на адресу Посланника Нуха (мир йому) мається на увазі і наруга, і вигнання, і прокльон, і вбивство.
Після цих слів, у яких віруючий просить у Всевишнього захисту і спасіння від зла, обману і підступності шайтана, проклятого Аллахом і віддаленого від Його милості, потрібно промовити «бісміллягі р-рахмані р-рахим» - «в ім'я Аллаха, Милостивого і Милосердного».
Бісмі означає «в ім'я чогось або когось». Бі — частка, що перекладається як прийменник «в», «і», «з». Тобто читаю в ім'я когось, або за допомогою когось, або покладаючись на когось.
Ісм - «ім'я».
Будь-яку благу справу — роботу, відпочинок, прийняття їжі, сон або покупку — мусульманин повинен починати саме з цих слів, які означають, що він цілком покладається на допомогу Всемогутнього і Всезнаючого Аллаха, у владі якого все у цьому світі, від якого нічого не зникне і ніщо Йому не протистоїть. Посланник Аллаха (мир йому і благословення) говорив: «Кожна справа, що має значення, почате не зі слів «В ім'я Аллаха», буде недосконалою».
Імам Куртубі писав: «Аллах - власне ім'я Всевишнього Творця і Господа світів, яким називається лише істинний Бог. Це найвеличніше з Його імен, яке охоплює всі інші імена».
Всі інші імена Аллаха розкривають Його атрибути і якості, а тому вони можуть бути роз'яснені і перекладені, але не ім'я Аллах, яке означає всі Його імена і вказує на Його Найбільшу і Найпрекраснішу сутність.
У сурі «Зібрання» говориться: «Він — Аллах, і немає божества, крім Нього, Знаючий таємне і явне. Він - Милостивий, Милосердний. Він - Аллах, і немає божества, крім Нього, Володар, Святий, Пречистий, Оберігаючий, Хранитель, Могутній, Могучий, Звеличений. Пречистий Аллах і далекий від того, що вони придають у співтовариші. Він - Аллах, Творець, Сотворитель, Даруючий образ. У Нього - найпрекрасніші імена. Славить Його те, що на небесах і на землі. Він - Великий, Мудрий» (Коран, 59:23).
Ім'я Його — Аллах, а інші імена слідують за цим ім'ям, так само як якості слідують за сутністю. Відомий мусульманський учений Ібн Джаузі відзначав, що серед богословів існує дві думки у питанні, чи похідне ім'я Аллах від кореня чи не похідне. Про ці дві думки свідчить також великий знавець арабської мови і тлумач Корана Аль-Халіль.
Ар-Рахмані р-Рахим — два імені Всевишнього Аллаха. Вони похідні від кореня рахма, тобто «милість, доброта». Більше широке тлумачення цих імен ми дамо у тлумаченні самої сури «Аль-Фатиха».
Зміст формули бісміллях, як уже стало зрозуміло, полягає в тому, що мусульманин починає читання Корана зі згадуванням найвеличнішого імені Аллаха, словами якого Коран і є. Мусульманин поминає свого Господа найвищим Його ім'ям, просить у Нього допомоги, підтримки у всіх своїх справах, визнаючи тим самим Божественність і Панування Творця і Сотворителя.
Імам Табарі відзначав, що Всевишній, навчивши свого Пророка починати будь-яку справу з ім'ям Аллаха, зміцнював його віру, щоб він виховував усіх мусульман, привчаючи їх так само починати все з ім'ям Аллаха. Тим самим віруючі слідують шляхом рабів Аллаха, завжди і скрізь підкоряючись Його волі і законам. Із цих слів починаються їхні листи, книги, із цими словами вони просинаються і засинають, постійно нагадуючи собі про істинного Бога, Його шляхи, і ціль свого життя, якою є, насамперед, досягнення вдоволення Аллаха.
Перед тим як прочитати суру Корана, мусульманин готує себе до проголошення найвеличніших, сказаних у Всесвіті, слів - слів вічних і нестворених, слів Живого, Всемогутнього, Всезнаючого, Всевидючого Творця і Владики світів, Царя в день Суду.
Безпосередньо до значень прекрасної сури «Відкриваюча» ми звернемося у наступній статті, якщо на те буде воля Аллаха.
Сейран АРІФОВ
Далі буде
За матеріалами газети "Арраід"
