20 січня — ця дата в Азербайджані є Днем всенародної скорботи через трагічні події 1990 року, коли до Баку були введені радянські війська для придушення виступів політичної опозиції.
17 січня, напередодні 29-ї річниці цих трагічних подій, у конференц-залі Об'єднаної діаспори азербайджанців України відбувся захід, присвячений пам'яті безвинних жертв. Організатори — ГО «Конгрес київських азербайджанців» (ККА), Об'єднана діаспора азербайджанців України (ОДАУ), Об'єднаний конгрес азербайджанців України (ОКАУ).
Як повідомив на своїй сторінці у «Фейсбук» Ніджат Мирзоєв, у заході взяли участь представники українського істеблішменту, лідери та активісти азербайджанської діаспори, культурна та наукова еліта двох країн, азербайджанські, українські та закордонні ЗМІ.
Перед початком заходу оголосили хвилину мовчання за жертвами подій 19–20 січня 1990 року. Після цього відбувся показ документального фільму про ті страшні дні.
«Кривавий січень» (азерб. Qanlı Yanvar) — придушення політичної опозиції радянськими військами в ніч з 19 на 20 січня 1990 року в столиці Азербайджану, що призвело до загибелі понад сотні мирних жителів, здебільшого азербайджанців. Подібні події відбулися перед цим в Алма-Аті (1986), Тбілісі (1989), а пізніше — в Душанбе (1990), у Вільнюсі та Ризі (1991), де так само було багато жертв серед мирних жителів. Через загострення карабахського конфлікту в Азербайджані підносився національний рух, становище в республіці загострювалося, був створений Народний фронт Азербайджану (НФА). 20 січня 1990 року о 00:20 війська числом понад 20 тисяч, що прибули з інших регіонів СРСР, зайшли до Баку з метою «збереження влади Комуністичної партії в країні». Вступ військ, що завершився загибеллю понад сотні людей, здебільшого азербайджанців, та оголошення надзвичайного стану відбулися згідно з Постановою Президії Верховної Ради СРСР, підписаної Михайлом Горбачовим увечері 19 січня 1990 року.
Уночі з 19 на 20 січня 1990 року радянська армія штурмувала Баку з метою розгрому Народного фронту та порятунку влади Комуністичної партії в Азербайджані, відповідно до наказу про оголошення в місті надзвичайного стану, що почався опівночі. Але через те, що телеефір після вибуху блоку живлення на телевізійній станції перервався о 19:30, містяни не знали, що сталося. Більшість бакинців дізналися про початок надзвичайного стану тільки о 5:30 ранку з оголошення по радіо та з листівок, що розкидали з гелікоптерів, уже запізно. У штурмі міста взяла участь 76-а повітряно-десантна дивізія, 56-а повітряно-десантна бригада, а також 106-а Тульська повітряно-десантна дивізія під командуванням генерала-майора Олександра Лебедя. З півдня до міста зайшли підрозділи підполковника Ю. Наумова. Операція мала кодову назву «Удар». У вуличних боях солдатів з ополченцями Народного фронту загинули мирні громадяни.
Московська газета «Коммерсантъ» повідомляла тими днями:
«Війська, застосовуючи зброю, проривають пікети на Аеропортівському шосе, Тбіліському проспекті та інших дорогах, що ведуть до міста. Водночас армійські підрозділи розблоковують казарми. Мабуть, найкривавіші бої були в районі Сальянских казарм. Каже очевидець подій Асіф Гасанов: „Солдати зламали пікети з автобусів — обстрілюють житлові будинки, 14–16-літні хлопці лягають під бронетранспортери“. Криваві зіткнення точаться й у районі Баїлова, біля готелю „Баку“, у кількох приміських селищах. Танки зносили барикади й провокували ДТП».
Британський журналіст Том де Ваал у 6 розділі своєї книги «Чорний сад» пише:
«Танки переповзали через барикади, мнучи на своєму шляху автомобілі й навіть фургони швидкої допомоги. За словами очевидців, солдати стріляли в людей, що бігли, добивали поранених. Був обстріляний автобус з мирними жителями, й багато пасажирів, серед них чотирнадцятирічна дівчинка, загинули. Напередодні операції за допомогою диверсії спецпідрозділу КДБ припинили мовлення бакинської телевежі. Після придушення повстання в Баку армія відновила радянську владу в містах Азербайджану. За твердженням комісії з розслідування подій Верховної Ради Азербайджанської РСР, ця акція „була свідомо спланована та цинічно здійснена як каральна та ставила за мету дати наочний урок залякування рухам за незалежність в Азербайджані та інших республіках Радянського Союзу“».
Як пише Агентство міжнародної інформації «Новини-Азербайджан», «трагедія 20 січня призвела до великих жертва, продемонструвала бойовий дух, непохитність і гордість азербайджанського народу, що, не стерпівши зрадницької щодо Азербайджану політики керівництва злочинної імперії на чолі з Горбачовим, прагнув свободи й незалежності. Саме внаслідок цього Азербайджан здобув незалежність, про яку мріяв багато років, і домігся суверенітету».
