Магістр шаріатських наук Сейран Аріфов виступив з доповіддю в Консультативному центрі мережі EducationUSA в Києві, під час засідання дискусійного клубу «Іслам в Україні і сучасному світі від релігійних особливостей до специфіки державотворення». Доповідь науковця, яку ми пропонуємо нашим читачам, була присвячена передумовам появи ісламського радикалізму і сучасної ситуації на арабському сході.
Коріння радикалізму
— Як і багато авторитетних учених ісламу, я хочу заявити, що іслам у нас один і ніяких видів ісламу не існує. Я не припускаю самих термінів, таких як арабський іслам, турецький іслам, європейський іслам, радикальний, помірний. Це вже не іслам, а його тлумачення. Це те, як люди пропустили через себе вчення пророка Мухаммада, як його зрозуміли, як витлумачили, як практикують.
Є думка, яка досить широко мусується в політичних і наукових колах, у ЗМІ, що коріння радикального ісламу — це тлумачення священних текстів Корану і Сунни. Я з цим абсолютно не згоден. Той, хто має прямий контакт з арабським світом, той бачить, що насамперед коріння радикалізму — це соціальні, економічні та політичні причини. Тобто умови життя є передумовами для радикалізації певної частини мусульман. Священні тексти радикали лише використовують. Вибирають з Корану необхідні аяти або окремі епізоди з життя пророка Мухаммада, виривають їх з контексту і з їх допомогою намагаються зробити легітимним свою поведінку, своє ставлення до світу, держави, суспільства, інакомислячих, до інших мусульман.
В історії арабського світу був затяжний період застою, слабкості, інших проблем колонізації, положення підлеглого чужинній, в даному випадку західній цивілізації. Араби були завойовані англійцями, французами та іншими колонізаторами.
Якщо говорити про 20 століття, то там був занепад у всіх сферах життєдіяльності. Останні кілька десятиліть — це диктатури, тиранії, жахлива ситуація в питанні прав і свобод людини, елементарної справедливості, моторошні умови життя. Це цілий клубок проблем, які поглиблювалися і досягли критичної точки людського терпіння, відчаю і безвихідності більшої частини населення мусульманських країн, де в
У деяких інших країнах революції спочатку придушили або швиденько від них відкупилися. Деякі монархи Перської затоки зробили великі фінансові вливання в населення, але там люди жили досить заможно і до «арабської весни», і не було передумов для революції. Вони трапилися там, де люди жили жахливо. Є така думка, що це організована США змова. Насправді ні. Якщо навіть Захід якось і взяв участь, наприклад, закрив повітряний простір над Лівією, то швидше він використовував революції в своїх інтересах. Але самі революції йшли з низів суспільства, вони істинно народні і це моє переконання.
Походження ІДІЛ
Цивілізований західний світ спочатку вітає зміни в бік демократії, а коли революції були пригнічені таким варварським чином, Захід мовчить, своїм мовчанням погоджується з переворотом в Єгипті. У Сирії немає ніякої допомоги повстанцям. Навпаки зелене світло Ірану, Хізбалі, шиїтським збройним підрозділам, які увійшли до Сирії і вбивають простих людей. В Іраку теж жахлива ситуація. Це призводить до того, що частина мусульман, яка у відсотковому відношенні дуже маленька, в основному молодь, вкрай радикалізується. Вони побачили, що помірні ісламські організації нічого не можуть добитися, їх тисячами садять у тюрми, стратять. Протягом десятиліть люди зневірилися в можливості мирним цивілізованим шляхом щось змінити. Спочатку вони зневірилися у своїй владі, а пізніше і в усьому цивілізованому світі, який спостерігав, як людей вбивають тисячами. У них відбувається душевний надлом, вони не бачать іншого виходу, крім як взяти в руки зброю і оголосити війну всьому світу.
Всі пам’ятають таку організацію, як
Якщо ми простежимо розвиток так званої Ісламської держави, то побачимо там масу дивацтв. За короткий період вони беруть під контроль величезні області в Іраку. Велика, добре озброєна іракська армія без боїв здає їм міста, залишає склади з озброєнням. З добре охоронюваних іракських в’язниць фантастичним чином тисячами вириваються революціонери, захоплюють величезну кількість зброї. Величезні колони вантажівок з озброєнням і бійцями з Іраку їдуть до Сирії. Це відомо місцевим режимам, з супутників бачить НАТО, але ніхто їх не бомбить і це повторюється десятки разів. В Іраку армія здала їм кілька міст. Чому? І саме в областях населених сунітами.
Ці факти викликають багато питань. У Сирії ІДІЛ набагато більше веде бойових дій з іншими революційними угрупованнями, ніж з військами Башара Асада. Це говорить про те, що комусь із зовнішніх сил вигідне посилення цих радикальних угруповань в певний час, на певних територіях. На сьогоднішній день від посилення ІДІЛа в Сирії найбільшу користь отримує Башар Асад. В Іраку теж саме. Найбільшу користь від радикальних угруповань отримують ті режими, проти яких вони нібито воюють.
На кому одяг воїнів стародавнього Сходу?
Проблема ісламського радикалізму в меншій мірі проблема трактувань і тлумачень священних текстів. Релігія тут відіграє декоративну роль. Вони беруть з історії лише візуальний героїчний образ. Звідси шаблі, чорні прапори та ін. Подивіться криваві ролики ІДІЛ, де бійці в одязі з художніх фільмів про сподвижників пророка. Але насправді вони так не одягалися. Ми знаємо з історичних книг, як одягалися перші мусульмани. Зверніть увагу, як розмовляють радикали ІДІЛ, намагаючись використовувати старовинні мовні звороти, яких давно немає в сучасній арабській мові. Але при цьому багато з помилками цитують Коран.
У мережі є десятки інтерв’ю з мусульманами з Британії, Голландії, Бельгії, Німеччини, тобто не емігрантами, а європейцями, які прийняли іслам і відправилися на арабський схід. У Сирії та Іраку в рядах ІДІЛ воює декілька тисяч чоловік із Західної Європи, в основному молодь. Вдумайтеся, люди з капіталістичних країн поїхали воювати з капіталізмом туди, де його ніколи не було. Слухаючи їх, ви розумієте, що люди не стільки прийняли іслам, скільки хочуть воювати з усім світом. Може вони і проти світового капіталізму, світової бідності, несправедливості, але навіщо вони одягли одяг воїнів стародавнього Сходу? Їм це подобається. Ця та ж категорія людей, які в
Про жертв ісламського радикалізму
Загроза ісламського тероризму цивілізованому світу — це жахливий обман громадської думки. Десятиліттями
Повірте, що хусити в Йемені — це набагато більша проблема для нас, ніж для християнського світу. 99,99% жертв цього
Я вважаю вкрай помилковою «теорію змови», згідно з якою радикальні ісламські угруповання створені іноземними спецслужбами. У цього явища є внутрішні, місцеві причини та передумови. Однак серед ісламських вчених та інтелектуалів є одностайна думка, що верхівка ІДІЛа пронизана різними спецслужбами, піддана зовнішнім впливам. А ось низи цієї піраміди — молодь, що з’їхалась з самих різних країн. У Криму я був знайомий з декількома
Як побороти тероризм
Можна довго розмірковувати, звідки з’явилися ісламські радикали, кому вони потрібні і хто ними користується. Однозначно, що кровопролиття буде продовжуватися, якщо криза в мусульманському регіоні не вирішиться політичним шляхом.
Ми багато чуємо про війну проти тероризму. Весь світ оголосив війну з тероризмом, яка зводиться до боротьби з виконавцями терактів. Але якщо у нього є об’єктивні, економічні, соціальні, політичні передумови, то виходить боротьба з симптомами, а не хворобою.
Хто повинен усунути ці передумови? Еліта мусульманських країн. Але ми бачимо як державою сорок років править одна людина і її оточення, а потім передає владу синові і синам того ж оточення, а народ жебракує, живе в трущобах, він безграмотний, не має елементарних людських прав. Ця влада буде проводити реформи, щоб ліквідувати причини виникнення тероризму та радикалізму?
У Єгипті, наприклад, є кілька мільйонів населення, які не вміють читати і писати. Там 50 телеканалів — всі проурядові, 200 політичних партій, але всі вони штучні, створені владою. А реальна опозиція десятиліттями сидить у в’язницях. Це реальність практично всіх мусульманських країн.
З цих нетрів і виходять терористи, а цивілізований світ говорить, давайте їх вбивати. Це замкнуте коло, проблема, яка ніколи не вирішиться. Потрібно змінювати реальність мусульманського світу, а це означає, що кожні чотири роки повинні бути реальні вибори, реальна свобода слова, верховенство права, тоді можливі і соціальні поліпшення.
