На жаль, багато з тих, хто хотів попрощатися з Веджіє Кашка, яка померла від серцевого нападу незабаром після затримання кримських активістів у Сімферополі, не змогли приїхати в село Новокленове Білогірського району, де учасниця кримськотатарського національного руху жила останні роки. Поїздка в окупований Крим для них загрожувала реальною небезпекою.
«Незадовго до смерті Веджіє-тата задумала видати автобіографічну книгу»
— Сьогоднішні дні — трагічні для Криму, щодня ми отримуємо звідти не дуже хороші новини, — розповіла «Фактам» кримський історик Гульнара Бекірова. — Але те, що трапилося з Веджіє Кашка, — це вже за межею. Коли ми бачилися востаннє (не так давно вона приїжджала на материк), вона попросила мене допомогти їй написати автобіографічну книгу. Їй було що розповісти людям… Жодного заходу не обходилося без Веджіє Кашка. Я дивувалася, як людина в її віці все встигає: у неї було господарство, вона ходила на засідання суду, для кожного знаходила слова підтримки, їздила і до Києва, і на Всесвітній конгрес кримських татар, і в Туреччину. Для мене її прохання було великою честю. Єдине, що трохи бентежило, — технічні аспекти. Ми обговорювали, що, можливо, будемо спілкуватися скайпом або ж вона надиктує спогади на диктофон і перешле мені.
Веджіє Кашка пройшла всі випробування, що випали на долю кримських татар її покоління. Їй було 9 років, коли кримських татар депортували в Узбекистан, пережила голод і приниження у місцях спецпоселень. У національний рух Веджіє разом з чоловіком Бекіром включилася в 1950-ті роки. Вони почали ходити на збори, де обговорювалося повернення на Батьківщину. Тоді сім’я жила під Ташкентом. «У 1956 році, коли прийшло якесь „потепління“ і комендантська година вже не була такою суворою, люди почали вимагати повернути їх до Криму. Але я спочатку була проти, — згадувала про той час Веджіє Кашка. — Нічого ще не розуміла. У нас стояли два залізні ліжка. З собою їх не повезеш, а-де знайду такі самі? Але на збори, де обговорювали повернення, ходила. Вікна закривали ковдрами, ніби читали молитву, і збирали підписи».
У 1967 році, коли у подружжя Кашка вже було четверо синів, вони перебралися ближче до Криму, на Кубань, де у них народилася дочка. А після видання указу про реабілітацію кримських татар і їх права жити на історичній батьківщині, вони купили будинок у Криму, в селі Джемрік (нинішня Кизилівка) Білогірського району. Але першими гостями в їхньому будинку були голова сільради і дільничний міліціонер з протоколом про порушення паспортного режиму, а також про те, що купівля-продаж житла здійснена незаконно.
Сім’ю змушували добровільно виїхати, але вони не погоджувалися. І тоді одного разу вночі їх розбудило світло прожекторів, спрямоване у вікна. За спогадами Веджіє в інтерв’ю виданню «Кримські новини», «правоохоронці» з криками «Швидко збирайтеся!» виламали двері і розбили скло. Облили холодною водою переляканих дітей, що сховалися під ковдрою, зв’язали чоловіка, а їй самій вивихнули щелепу. Сім’ю вивезли за межі Криму. Далі Краснодарського краю Кашка не поїхали, зупинилися на Тамані. Знайшлися добрі люди, які дали притулок сім’ї, інші допомогли грошима.
Гроші за будинок їм ніхто не повернув. Одного разу подружжя з’їздило в Джемрік — будинок стояв порожнім і нікому не потрібним. «Це було таке відчуття безвиході. Але я стиснула кулаки і вигукнула: «Перемога буде за нами!» — згадувала жінка в одному з інтерв’ю. Тоді ж Веджіє вирішила звернутися до відомого дисидента академіка Андрія Сахарова, і після його втручання сім’я змогла повернутися до Криму. Натомість в КДБ спробували поставити умову: контакти Сахарова нікому не давати і більше до нього не їздити. Але жінка твердо відповіла: «До Сахарова їздила і буду їздити».
— В її будинку багато років проводилися наради кримськотатарських активістів, — розповідав виданню «Крим. Реалії» правозахисник Абдурешит Джеппаров. — У Криму практично не було заходів національного руху, в яких би вона не брала участь. Їздила з різними місіями до Києва, до Туреччини і в Москву.
«Своєю загибеллю вона ще більше об’єднала кримських татар»
П’ять років тому не стало чоловіка Бекіра, з яким вони разом прожили більше півстоліття. Кашка залишилася одна, але її дуже підтримували діти і внуки.
— Веджіє часто приходила до нас в редакцію газети «Авдет», — розповів «Фактам» кримський журналіст Алім Авдієв. — Така маленька, тендітна жінка, завжди з доброзичливою посмішкою, блискучим почуттям гумору. Але який же у неї був сталевий характер! Вона завжди була готова прийти на допомогу, завжди знаходила слова підтримки.
— Жінка у тюркських народів, у мусульман — це насамперед мати, — зазначив муфтій Духовного управління мусульман Саід Ісмагілов. — Веджіє як жінка, яка боролася за свій народ, була дуже шанованою. Вона була легендою, символом боротьби за права народу, за повернення на рідну землю.
— Веджіє-тата — явний довгожитель, повинна була жити довго, — зітхнула Гульнара Бекірова. — І хоча останнім часом хворіла, після лікування в Туреччині підбадьорилася, була сповнена планів. Активісти допомогли відремонтувати її будинок. Я так раділа за неї…
Смерть Веджіє стала такою ж символічною, як і її життя. Своєю загибеллю вона ще більше об’єднала кримських татар — і в Криму, і на материку. Ця страшна історія стала надбанням світової громадськості. Про загибель Веджіє і фейки, які розповсюджуються російськими ЗМІ, повідомила газета «Нью-Йорк Таймс».
Нагадаємо, буквально через кілька годин після ганебної спецоперації із затримання чотирьох активістів (які, до речі, були не членами Меджлісу, як намагаються представити російські ЗМІ, а просто громадськими діячами) в ФСБ Росії повідомили, що Веджіє Кашка та її друзі займалися вимаганням, шантажуючи якогось громадянина Туреччини і лякаючи його «зв’язками у Меджлісі». Насправді, розповідають друзі родини, все було інакше. Молодий турок присвоїв сім тисяч доларів, що належали родині Веджіє, і друзі хотіли допомогти їй повернути гроші. Виявилося, що турок пов’язаний з ФСБ. У кафе, де була призначена зустріч, увірвалися озброєні російські силовики…
Серце 83-річної татарки, і без того втомлене і хворе, не витримало. Їй стало погано. Жінці викликали «швидку», але дорогою в лікарню вона померла.
Джерело: Факти
