Українські міста в уяві пересічного громадянина асоціюються не тільки з яскравими куполами церков, готичним стилем костьолів, а й зі стрункими вежами мінаретів, голосним співом муедзинів, що кличуть вірян до виконання щоденного намазу. Як показує історичний аналіз мусульманська громада сучасного міста Дніпропетровськ (до 1926 р. – Катеринослава), зберегла історичну будівлю колишньої мечеті, яку збудувала мусульманська громада в 1911 році на кошти заможних місцевих мусульман, яких на той час було більш 560 чоловік.
Сьогодні існує тільки історична пам’ять про цей об’єкт культової мусульманської споруди, яка за прикрою традицією, продовжує використовуватися далеко від її первинного релігійного призначення. З приходом радянської влади, будівля мечеті нищівно експлуатувалась: комунгоспом для використання під соціальну-культурну установу, працівниками міліції і карного розшуку, інвалідами кооперації, німецькою владою, картонажним цехом артілі Облкоопполіграф, дитячим садком, дитячо-юнацькою спортивною школою олімпійського резерву. На превеликий жаль, сьогодні, там межують заклади, які суперечать нормам ісламу – поряд розташовані розважальні заклади, кафе.
Процес відродження та розвиток мусульманських громад можна пов’язувати з царським урядом Росії. У другій пол. XIX ст. – 30-х рр. XX ст. із початком інтенсивного промислового розвитку була відчутна гостра нестача робітників. Значна кількість робочої сили була завезена з російського Поволжя – головним чином татари з Пензенської губернії. Відтоді татарські слобідки виникають в Катеринославі. З часом кількість мусульман поступово збільшувалася, стали утворюватися й функціонувати мусульманські громади.
За період з серпня кінця XIX до початку ХХ ст. мусульманська громада кількісно поступово збільшувалася. До 1897 р. у м. Катеринославі мусульманська громада вже складала близько 700 осіб, що становило майже 0,7% населення міста. На цей же рік припадає й найбільше значення кількості мусульман в Катеринославській губернії – понад 2000 осіб. Темпи приросту мусульманської громади були значними: адже ще 10 років тому, в 1887 р., мусульманська громада губернії нараховувала трішки більше 200 осіб і складала усього лише 0,013% від усього населення краю. Чисельність мусульманської громади продовжувала зростати, що викликало нагальну потребу у власній мечеті.
Мусульманська громада спромоглася отримати право й побудувати власну мечеть – справжню окрасу тогочасного міста, яка стала одним із символів міста поч. ХХ ст. До того ж, роль цієї громади в місті була вагомою. Про що свідчить хоча б той факт, що у довіднику-щорічнику «Весь Екатеринославъ» кожного року друкувався «Магометанський календар» із зазначенням усіх важливих святкових днів. В переліку релігійних культових споруд з 1912 р. вміщується й опис Мечеті.
Земельна ділянка для мечеті була придбана в межах слободи Старий Кут на перетині Херсонської і Великої Базарної вулиць за адресою вул. Херсонська, №№ 3 и 5 (тепер № 3). Вважається, що місце було вибране вдало, тому що в цьому районі жило досить багато татар. На це може вказувати декілька обставин: відомо, що зовсім поруч розташовувався міський цвинтар, і є свідчення, що в його межах був окремий мусульманський сектор. Сьогодні на місці колишнього цвинтаря розміщений стадіон «Дніпро-Арена».
«Товариство будівництва мусульманської мечеті» взялося за справу досить енергійно. У довіднику «Весь Екатеринославъ» на 1912 рік побудова мечеті датується 1911 роком і відзначено, що вона була споруджена на власній землі релігійної громади. Але в лютому 1912 р. мусульманська громада купує у міста додаткову ділянку землі в 30 саж. (близько 132 м2), необхідну для завершення будівництва сходів.
У будівлі мечеті були велика і мала зали, що розміщувалися на двох поверхах, вхід на мінарет і декілька кімнат для робітників. Верхня зала, за свідченнями сучасників, освітлювалася електрикою й була з’єднана отвором із нижньою залою. Слова проповіді було добре чути в обох залах. Оздоблення будівлі не можна назвати багатим, але східні мотиви – вікна ускладнених форм, імітація різьблення по каменю, вітражі – були виконані досить органічно. Цегляне облицювання будівлі імітувало модний тоді в Європі «мавританський» стиль з його чергуванням рядів білого і червоного каменю.
Мечеть в Катеринославі повністю відповідала класиці жанру. За традицією, поряд з мечеттю існував зелений двір з фонтаном, який призначався для омовіння перед молитвою. Традиційна мечеть складалася з одного або декількох нефів, а на зверненій до Мекки стіні знаходився міхраб – ніша для Корану, фанерована мозаїкою або емаллю. У культових будівлях застосовувалися стрілчасто-підковоподібні, багатолопатеві й фестончасті арки, сталактитові куполи, фризи, карнизи, артесонадо, а також настінне різьблення по дереву, облицювання колон кахлями, керамічна і скляна мозаїка, вітражі, кольоровий мармур.
Головою Ради мусульманської релігійної громади у м. Дніпропетровську є Рамазан Курбанович Курбанов. Власний культурно-духовний центр громада має в Індустріальному районі м. Дніпропетровська, за адресою: вул. Оренбурзька, 86. Триповерхова будівля серед приватного сектору виконує функції мечеті до часу вирішення питання із відродженням мечеті в її історичному розташуванні.
Як і 100 років тому, громада продовжує використовувати для власних духовно-культурних потреб пристосоване орендоване приміщення… Тож, доводиться сподіватися, що невдовзі мусульманська громада матиме змогу відновити власну справжню мечеть в її історичному місцерозташуванні.
Кількість членів мусульманської громади міста Дніпропетровська перевищує 5000 осіб постійних мешканців міста. До того ж, якщо враховувати тих мусульман, хто перебуває в місті тимчасово: студентів з арабських та країн Центральної Азії, заробітчан, гостей міста. Чисельність людей, які відчувають потребу у приміщенні для задоволення власних релігійних потреб, збільшується у рази.
Анна Тагірова
