Іслам, що йде пліч-о-пліч з демократією, технічним прогресом та рівноправ’ям у родинах. Це не мрія західних соціологів, які зіткнулися з проблемою соціальної адаптації мусульман у європейських державах, а реальність, яка існує в Європі, але про неї мало хто знає на Заході. Фільм чеської журналістки, знятий в Україні, намагається заповнити цю прогалину.
Документальна стрічка відомої чеської публіцистки Петрушки Шустрової, знята на замовлення чеського телебачення, розповідає про народ, який зумів повернутися до своєї батьківщини, українського Криму після багатьох десятиліть вигнання.
Як говорить в інтерв'ю Радіо «Свобода» сама авторка, «Крим та громада кримських татар справили на мене величезне враження. Те, як цілий народ зумів повернутися, те, як вони взялися за будівництво своїх домів, те, як вони вміють триматися разом, працювати, жертвувати. Навіть те, що вони, повернувшись, ніколи не вимагали, щоб їм повернули їхні будинки. Я тоді замислилися над тим, чи мій власний народ був би на це спроможний».
Готуючи цей фільм, Петрушка Шустрова побувала в Криму наприкінці 90х і на початку вже нового тисячоліття. Дощової холодної осені 1997 року молодий та енергійний татарин, показуючи голе місце на окраїні Євпаторії, обіцяв авторці, що тут незабаром виросте татарське село, а тут буде стояти мечеть, а тут школа. А 2002 року, коли знімався фільм, вона на власні очі могла переконатися у тому, на що спроможна згуртована громада. Ïї зустріли ошатні будиночки, доглянуті городи, висаджені сади, і відновлені, такі важливі для мусульманської культури, криниці.
Повертаючись із Центральної Азії до Криму, татари зустрілися з багатьма труднощами. Ïх не беруть працювати за фахом. У фільмі показано, як спеціаліст з геодезії займається тим, що розвозить хліб по хатах. Але, як говорить чеська журналістка, тим кримські татари і вражають, що не переймаються матеріальними проблемами. «Вони розповідають про те, що їм довелося пережити у вигнанні, але гордість їм не дозволяє говорити про нинішню матеріальну скруту. Вони говорять, що найважливіше є, що вони повернулися додому», - говорить Петрушка Шустрова.
Життя мусульманських громад в Європі, особливо останнім часом, стало темою багатьох фільмів, статей і досліджень, які пов’язані переважно з темою тероризму чи соціальних протестів розгніваних мусульман. Зовсім іншим побачила обличчя ісламу Петрушка Шустрова в Україні: «Мені іслам відкрив зовсім інакше обличчя: привітне, дружнє і доброзичливе. В їхніх домах набагато чистіше, ніж у російсько-українському середовищі Криму, чоловіки не п’ють, жінки не виконують важкої роботи, зате утримують помешкання в абсолютній чистоті».
Вона додає, що побачила у кримськотатарській громаді те, чого часто бракує в інших суспільствах, і не лише мусульманських. Громада кримських татар має внутрішню демократію і дисципліну. Ïї лідери обираються на зборах, Курултаї, а її рішення потім стають обов’зковими для членів громади. Той з татар, кому вдається домогтися якогось комерційного успіху, не забуває і про бідніших членів громади. «Ïм не потрібно пояснювати значення слова «меценатство», вони це роблять природно», - говорить авторка фільму.
Часто не маючи можливості працювати за фахом , кримські татари надають величезного значення освіті своїх дітей. Два татарські ліцеї в Криму вже стали популярними і серед школярів інших національних громад. Майже в кожній хаті, де побувала чеська журналістка, був комп’тер, на якому працювали діти. Вони з радістю вивчають мови, говорять українською, англійською, але при цьому не забувають і про рідну. Це поєднання традиції та відкритості до модернізації - шлях, який намагаються знайти у багатьох європейських суспільствах. І тим дивніше було натрапити на це поєднання у місці, де люди ще повинні боротися за своє щоденне виживання, говорить авторка фільму.
«Можливо, в реальному житті все набагато складніше, сумніше і жорсткіше, але я хотіла показати їх так, як вони себе бачать самі: гостинними, привітними і такими, що випромінюють величезну надію. Це був фільм, народжений з любові».
За матеріалами Курултай.орг
