У Києві відбулася прем'єра іракської вистави «Заборонені сни», адресованої західній аудиторії, основне послання якої полягає в заклику відмовитися від війни і спільно зі всіма народами прагнути до миру. Раніше трупа гастролювала в інших європейських країнах, таких як Швеція і Нідерланди, де викликала інтерес і схвальні відгуки глядачів.
Чоловік уві сні явився своїй вдові та батькові. Він здивований, чому ті мовчки дивляться на руйнування і спустошення всього навколо і нічого не роблять. В якийсь момент він розуміє, що живий, а живі люди - мерці. Його вдова, яка втратила годувальника та кохану людину, бажає, щоб цей сон виявився реальністю, і не хоче прокидатися, батько ж, навпаки, хоче, щоб сон якомога швидше скінчився, аби ще раз не бути свідком смерті власного сина.
Це короткий опис серйозної арабської вистави «Заборонені сни» іракського режисера Касіма Муніса. Всього три герої змогли передати величезну біль і фарби гноблення, які залишила по собі війна, і підкреслити велике значення миру й надії як загальнолюдських цінностей.
Для всіх народів
Примітно, що вистава демонструється в Україні після того, як її вже побачили в інших європейських країнах, таких як Швеція та Нідерланди. Постановка, адресована західній аудиторії, несе ідею відмови від воєн і прагнення до миру як спільного знаменника для всіх народів.
«Заборонені сни» - це спільна робота іракської інтелігенції: викладачів та професорів університетів, які взяли на свої плечі донесення загальнолюдської місії за власні кошти.
В інтерв'ю кореспонденту arraid.org д.Джаббар Хаммат, який зіграв роль батька, сказав, що спектакль викликав інтерес і розуміння з боку глядачів, як арабської громади, так і місцевих європейців, як інтелігенції, так і інших людей у всіх країнах, де вони грали цю виставу.
Театр - мова
Д. Касім Муніс, який є режисером цього спектаклю, голова іракської групи «Театральна лабораторія», сказав, що театр повинен відігравати «культурно-гуманістичну роль». Також він розповів кореспонденту arraid.org, що театр - це інтуїтивно зрозуміла для всіх мова, зміст якої передається рухами та інтонаціями акторів, адже вони є системою знаків і послань.
У цьому контексті Муніс також підкреслив, що класична арабська мова є дуже поетичною, тому й була обрана мовою спектаклю. Ця світова мова - мова всіх мусульман, які охоплені ідеєю протидії війні і любові до миру. За його словами, іракський діалект обмежив би ідею вузькими територіальними рамками.
Жіночі страждання
Вистава акцентує увагу на житті вдів, які втратили і продовжують втрачати своїх чоловіків під час воєн та актів насильства, що найбільше вразило глядачів.
Іман, яка грає роль дружини, розповіла arraid.org: «Я уявляю біль і стогін мільйонів вдів світу, які втратили чоловіка-годувальника, улюбленого супутника життя. Я граю цю роль, тому що ця сумна картина поширена у мене на батьківщині в Іраку».
Олена, українка, яка відвідала виставу, попри те що не знала арабської мови, була дуже вражена виставою, вона, за її словами, занурила її в реальну картину жорстокості, яку породжують війни та акти насильства над людьми похилого віку та жінками.
Як зазначає джерело, театральна трупа обрала Україну як ще одну нову зупинку для себе за сприяння та координації з боку організації «Іракський дім» м. Києва.
За матеріалами arraid.org
Посилання на тему:
В Сімферополі показали спектакль про українсько-кримськотатарські відносини
