Перформанс у центрі міста, під час якого «зелені чоловічки» пакували кримських активістів у автозак. Львівський богатир, який протягнув зубами
Фотовиставка Еміне Зіятдінової, присвячена будням її кримськотатарської сім’ї. Так у Львові відзначили другу річницю окупації Криму. «Ми хотіли привернути увагу незвичним чином — не мітингами і дискусіями, які, безумовно, важливі, а мистецькими акціями», — відзначає Алім АЛІЄВ, співзасновник громадської організації «КримSOS» і кримськотатарського культурного центру «Кримський дім у Львові».
Якщо ініціативу «КримSOS» створили у перші дні окупації, то «Кримський дім у Львові» з’явився наприкінці 2014 року. «Очевидною була потреба зберігати і розвивати кримськотатарську культуру та мову. В умовах окупації цю культурну місію ми поклали на «Кримський дім у Львові», — пояснює задум Алім Алієв.
Наприкінці минулого року для культурного центру нарешті виділили приміщення. Попередній склад міської ради відмовляв у цьому активістам двічі, але депутати нового скликання нарешті пішли назустріч кримським татарам. Приміщення не в найкращому стані, але Аліма та компанію це не бентежить: «Нам був потрібен лише дозвіл на оренду. Далі своїми силами намагатимемося довести приміщення до ладу. У моєму розумінні „Кримський дім у Львові“ має стати хабом, де збиралися б кримські татари, кримці, переселенці зі сходу, львів’яни та туристи. Важливо, щоб це було місцем, де творяться нові сенси». Про колосальну роботу «Кримського дому у Львові», діалог релігій у місті, а також про спільне між переселенцями і… блютузом «Дню» розповів Алім Алієв.
ЗА ДВА РОКИ — БІЛЬШЕ 20 ПРОЕКТІВ
На якому рівні перебуває співпраця львівської влади з кримськотатарською громадою, зокрема волонтерами?
— Обласна рада відповідає за соціальні питання переселенців. Міська рада — це більше освітні, культурні та інтеграційні проекти. У роботі з переселенцями не можна робити наголос лише на соціальній складовій. Якщо забудемо про інтеграційну — отримаємо дві закриті групи: переселенців і місцевих. А без спілкування велика ймовірність виникнення конфліктів.
З якими проектами «Кримський дім» інтегрувався у львівську культуру?
— Деякі ініціативи ми реалізовували ще до окупації. Уже восьмий рік з однодумцями у Львові проводимо фестиваль кримськотатарської культури. Щодо нашого культурного центру, то до нього ми залучаємо як усіх переселенців, так і місцевих. Восени минулого року провели перший в Україні фестиваль переселенців і львів’ян, де були
Які кримськотатарські риси з’явилися на культурному обличчі Львова за останні два роки?
— Як не крути, Київ буде політичним центром кримських татар, а Львів ми робимо культурним осередком. Завдання «Кримського дому» — збереження і пролонгація кримськотатарських традицій. Ми допомагаємо розвиватися кримським музикантам, поетам, акторам, щоб вони себе тут знаходили. І важливо, щоб культура кримських татар була зрозумілою в глобальному плані. Джамала — приклад того, як популяризувати кримськотатарську музику. У неї багато пісень кримськотатарською, і приспів пісні для Євробачення теж написаний нею.
«ПЕРЕСЕЛЕНЦІВ МОЖНА ПОРІВНЯТИ З БЛЮТУЗОМ»
Як «галичанам мусульманського світу» живеться
— Думку про кримських татар як «галичан мусульманського світу» висловив історик Ярослав Грицак під час однієї з наших дискусій. Цілком із цим погоджуюся, оскільки у нас справді багато спільних рис, які я встиг розгледіти за сім років життя у Львові. Та слід розуміти, що сюди приїхали дуже різні кримські татари. Остерігаюсь і не хочу, щоб львів’яни зачарувалися ними, а потім хтось один оступиться — і думка зміниться про всіх.
Сюди, наприклад, приїхали люди, які практикують Іслам — п’ять разів на день роблять намаз. Їм тут комфортно. Вони зізнаються, що львів’яни їм кажуть: «Чому нам до вас ставитися погано? Ви — віруючі, ми — теж». Упіймав себе на думці, що проблема, мабуть, була б, якби кримські татари були атеїстами (сміється). Для Львова релігійна ідентичність дуже важлива. Наразі у цьому питанні все гаразд.
Так, було гостре питання з мечеттю. Щиро вважаю, що у нормальному суспільстві не має бути проблем через існування у місті мечеті, синагоги, церкви, інших релігійних споруд. З нашого боку важливо пояснювати, чому для кримських татар так важлива релігійна ідентичність. Адже саме вона допомагає нашому народу зберігати себе.
З якими проблемами найчастіше доводиться стикатися переселенцям із Криму?
— Загалом усім переселенцям важко у питаннях житла і роботи. Ці проблеми не вирішуються, адже у нас немає дієвої стратегії з їх адаптації. Її зараз нібито прийняли, але вона не може працювати тільки згори донизу, а руху від спільноти до органів державного управління поки немає.
Сама влада часто ускладнює життя переселенцям. Згадаємо постанову НБУ, що прирівнює жителів Криму до нерезидентів України. Ми намагаємося пояснити владі, що переселенці — це місточок між окупованою і неокупованою територіями України. Їх можна порівняти з блютузом, увімкненим у двох телефонах, завдяки якому пристрої обмінюються інформацією.
У Львові — добре, але в Криму — найкраще? Кримські татари планують повернутися на малу батьківщину, коли це стане можливо?
— Для кримських татар повернення — принципове питання. Це їх відрізняє від інших кримців. У кримських татар сильна історична пам’ять. Після депортації 1944 року, коли їх перекинули до Середньої Азії, Сибіру та Уралу, вони постійно повторювали, що повернуться. Те ж саме відбувається зараз. Кримських татар намагаються витіснити з Криму. Наша публічна позиція полягає в тому, що ми просимо свій народ залишатися на півострові, поки немає фізичної загрози, адже це — наша земля і Батьківщина.
Джерело: День
