Політика Росії на окупованому півострові спрямована на придушення будь-яких проукраїнських настроїв, на залякування і переслідування всіх, хто не згоден з окупацією. Про це заявив керівник адвокаційного центру Української Гельсінської спілки з прав людини Борис Захаров на круглому столі «Крим − 2 роки окупації: підсумки та перспективи», який відбувся в Укрінформі 29 березня.
Правозахисник підкреслив, що однією з найбільш резонансних є «справа 26 лютого» проти Ахтема Чийгоза, який обвинувачується в організації масових заворушень, а ще 9 осіб притягуються до відповідальності за участь у них. Схожим процесом є справа проти євромайданівця Олександра Костенка.
− В обох справах російське правосуддя за рівнем свавілля перевершило себе, воно звинувачує українських громадян за дії в Україні, а Костенка взагалі за дії в Києві, у лютому 2014 року, коли навіть за російськими законами Крим не був частиною Російської Федерації. Таким чином російська влада визнала зворотну силу закону, порушивши власну конституцію і принципи права. Ці та інші справи підтримані центром стратегічних справ Української Гельсінської спілки з прав людини. Всього наша організація веде 20 стратегічних справ в Криму, 10 з яких − на розгляді Європейського суду з прав людини, − розповів Борис Захаров.
За його словами, в Криму тиснуть на всі релігійні громади, крім РПЦ, переслідуються мусульмани, закриваються опозиційні ЗМІ.
− Кримських татар латентно депортують. Це справи про заборону в’їзду до Криму Мустафи Джемілєва, Рефата Чубарова та Ісмета Юкселя. Створюються неможливі умови для існування кримськотатарського народу на півострові. Репресії, нехтування культурними і релігійними правами, закриття кримськотатарських ЗМІ. Кримськотатарський народ відривають від своєї еліти, − розповів правозахисник.
Борис Захаров нагадав, що в Криму продовжується політичний процес про визнання Меджлісу кримськотатарського народу екстремістською організацією, що може привести до масштабних політичних репресій, бо членів представницького органу кримських татар, враховуючи регіональні осередки, більше двох тисяч осіб.
