Християнський світ відзначає велике свято - Великдень. В ці дні ми бачимо на вулицях дівчат і жінок у хустках і довгих спідницях, а біля православних храмів вистроюються черги, проходячи повз які підлітки соромливо ховають пиво й припиняють нецензурно висловлюватися. Молоді ж дівчата, що пов'язали хусточки, не забувають одягти спідницю подовше, і цей великодній порив виглядає дуже зворушливо.
Великдень завершує 40-денний піст, у ніч із суботи на неділю православні беруть участь у хресному ході та святковій службі, а з понеділка починається великодній тиждень.
Разом з тим, для мусульман це хороший привід розповісти нашим знайомим із числа православних про те, чому ми не святкуємо Великдень разом з усіма і як в Ісламі бачиться процес «воскресіння Ісуса».
Причиною для цього може стати навіть діалог, що зав'язався зовсім випадково. На жаль, не завжди нам вистачає мужності, терпіння або знань для того, щоб лаконічно, чітко і дуже дружелюбно пояснити іншим свою позицію.
Пасхально-міжконфесійні розмови
Гюнель, що йшла повз церкву, ряди бажаючих прилучитися до великодніх таїнств сприймали як «свою», ніхто в ці дні не звертав уваги на її хустку. Одна бабуся, яка раптом підійшла до неї, по-доброму взяла її за руку:
- Ісус воскресе! - благодушно сказала вона й, посміхаючись, подивилася на Гюнель.
- Вітаю вас із вашим святом, - відповідає мусульманка.
- Ні, донечко, - м'яко хитаючи головою, повчала бабуся, - треба відповідати «Воістину воскресе!», - і вона очікувально заглянула в очі дівчини.
- Я не християнка, - пояснює Гюнель, акуратно спробувавши звільнитися від обіймів доброї бабусі.
- Ну, так і що ж, донечко, - говорить та. - Господь Бог наш - Він же для всіх Один!
Гюнель посміхається.
- Авжеж, бабусю, це так.
У дні релігійних свят ми дійсно стаємо ближче один до одного, усвідомлюючи цю просту істину. На Великдень мусульмани поздоровляють своїх православних співвітчизників, так само, як ті поздоровляють мусульман на Курбан-Байрам або Ураза-Байрам.
***
Юля, яка прийняла Іслам кілька років тому, зателефонувала своїй православній подрузі Наді.
- Ісус воскрес, Юль! - з деякою ноткою єхидства вліз у розмову Надин чоловік.
- Поздоровляю вас із вашим святом, - лаконічно відповіла Юля.
- Треба відповідати «Воістину воскрес!», - наполягав той.
- Я не можу тобі так відповісти.
- Чому? Важко, чи що?
- Тому що у вас - своя віра, а у нас - своя.
- Але тобі що, важко просто сказати: «Ісус воскрес!»?
- Ні, мені сказати не важко, але я не буду цього говорити.
- От капосна! Чи тобі язик відсохне?
- Ну, що пристав до людини? - втручається Надя.
- Так зрозуміти не можу, чому важко два слова сказати!
- Тому що згідно вашого уявлення Ісус воскресав, а згідно нашого - ні, - говорить Юля.
- Може, він у вас і за спокуту гріхів людських не вмирав?
- А ти вважаєш, смерть однієї людини може спокутувати гріхи всіх інших людей?
- Ну, так ми говоримо не про людину, а про Ісуса!
- У цьому й різниця. Для нас Ісус - це людина.
- Ой, слухай, давай не будемо сперечатися, свято все-таки, - запропонував той.
- Звичайно, не будемо, - погодилася Юля.
За її словами, завжди, коли вона з'являється в немусульманських сім’ях, виникають розмови про релігію: з нею намагаються сперечатися, але як тільки виявляється, що в однієї з сторін недостатньо знань для пояснення своєї позиції, суперечка відкладається, аби дати час один одному «зібрати» аргументи. Великдень - зручний час для повернення до таких діалогів.
***
Бувають і курйозні випадки.
Машину Абдулли зупинив співробітник ДАІ.
- Зі святом вас! - почав інспектор, коли водій вийшов з машини.
- З яким? - не відразу втямив Абдулла.
- З Великоднем!
- А-а-а, - посміхається водій. - Так я мусульманин, татарин.
- До речі, я теж, - сміється співробітник ДАІ.
Розмовляючи, вони виявили багато спільних знайомих у столиці, обмінялися координатами і мирно розсталися без усяких штрафів.
До одягненої у строгий джильбаб та світле боні Айгуль, яка поверталася з магазину, підійшов чоловік «напітпитку».
- Матінко, Ісус воскрес!
- Я мусульманка, - злегка посміхнувшись, відповіла Айгуль.
На обличчі чоловіка відбився подив, потім здивування, а потім він видав:
- Ну, тоді салам алейкум! Чи як там у вас говорять?… – і він винувато посміхається.
В цілому, багато мусульман і мусульманок на поздоровлення перехожих з Великоднем відповідають просто: «Я мусульманин (мусульманка)!». Іноді це викликає вираз легкого розчарування на обличчі, іноді ставить людей у незручне становище, а буває, що в співрозмовника з'являється почуття прихованої агресії.
Але більшість наших православних співвітчизників просто злегка губиться, оскільки щиро вважає, що свято Великодня - спільне для всіх. Вони дарують паски й крашанки навіть своїм родичам-мусульманам, і зовсім не тому, що хочуть нав'язати їм своє бачення Бога, а лише бажаючи поділитися радісним настроєм.
***
Незважаючи на все більшу популярність ісламської теми, більшості православного населення Іслам все-таки бачиться сьогодні чимось далеким та екзотичним.
Дві молоді дівчини, вдягнені в довгі спідниці й хустки, прямували до церкви, коли назустріч їм йшла мусульманка Саідат, одягнена в традиційне ісламське вбрання.
- Ісус воскрес! - закричали вони їй услід, скоріше з цікавості.
- Ашхаду алля ілляха ілля Ллаху ва ашхаду анна Мухаммадар расулюллах! (свідчу, що немає божества, крім Аллаха, і Мухаммад - Його Пророк - прим. ред.) - виразно відповіла їм Саідат.
- Іноземка якась! - злякано стали перешіптуватися ті, швидко віддаляючись.
Що ми знаємо про Великдень?
Більшість мусульман знає, що у великодні дні православні фарбують яйця й печуть паски, які потім «освячують» у церкві. Про походження свята теж багато хто проінформовані: християни святкують «воскресіння Ісуса». Але в чому полягає це «воскресіння» і які ісламські уявлення про це явище, не всі можуть чітко сформулювати.
Згідно християнської версії, пророк Іса (мир йому) був розп'ятий на хресті й помер, спокутувавши своєю смертю гріхи людства й давши людям, які стали на вказаний ним шлях, шанс урятуватися. Через три дні після своєї смерті на хресті, він воскрес, «перемігши смерть», і свято воскресіння Христова відзначається як свято спасіння людства від гріхів. Мається на увазі, у першу чергу, той «первородний гріх», який зробили Адам (мир йому) і Ева (Хава) і за який потім, у розумінні християн, розплачувалися всі покоління людей.
В уявленні ж мусульман, «первородного гріха» як такого не існує і кожний понесе в Судний день відповідальність лише за свої вчинки. Тому людина, відповідно Ісламу, не може вмерти «во спокуту гріхів усього людства». В Корані також сказано, що пророк Іса (мир йому) зовсім не був розп'ятий, а згідно, наприклад, авторитетних коментарів Ісмаіла Ібн Кясира, замість Іси (мир йому) була розп'ята інша людина, у той час як Іса (мир йому) вознісся до Господа.
Християни також часто називають Ісуса «Боголюдиною», при цьому частина християн погоджується з вами в тому, що Ісус був людиною, вважаючи вираз «син Божий» умовним, а інша частина наполягає на тому, що Ісус був саме «Боголюдиною», поєднавши в собі духовне і «плотське». Мусульмани ж вважають Ісу (мир йому) людиною, так само, як і всіх інших пророків Єдинобожжя (мир їм). Багатьох православних дивує, що мусульмани визнають пророчу місію Ісуса.
І все-таки, оскільки Пророк Іса (мир йому), згідно Ісламу, не вмер, він, відповідно, і не воскрес. Мусульмани вірять, що зараз він живий і знаходиться на небесах. Повернеться ж Іса (мир йому) у цей світ із приходом імама Махді. Потім він помре й воскресне разом з усіма в Судний День.
Тому на традиційне привітання християн «Ісус воскресе» ми можемо відповідати «Воістину воскресне!» і бути готовими розповісти про це.
Айша Галина БАБИЧ
За матеріалами Іслам.ру
Посилання на тему:
