Супутниковий катарський телеканал Аль-Джазіра 3 лютого ц.р. у передачі «Народ і влада» представив репортаж на тему «Вигнані» - вигнані кримські татари, описавши не просту ситуацію, що склалася на даний момент на півострові.
Торішня війна між Росією і Грузією за Південну Осетію знову прикувала загальну увагу до Причорномор'я - регіону, де відчувається наростання міжнародної напруженості. Центр цього регіону - Крим, який зараз належить Україні, а колись належав Радянському Союзу.
Більше 60 років тому, наприкінці Другої світової війни, чимала частина кримських татар - найстарішого населення Криму - були насильно виселені радянським диктатором Йосипом Сталіним у Центральну Азію. Деякі пережили це масове заслання і змогли повернутися додому. І тепер тліючі протиріччя щодо того, чия ж це все-таки земля, можуть перерости у конфлікт.
Татари у Криму все гостріше почувають себе оточеними недругами, і для цього у них є причини. Вся їхня новітня історія - історія систематичних убивств, катувань і заслань. За наказом Йосипа Сталіна, який запідозрив їх у співпраці з німецькими загарбниками під час Другої світової війни, вони піддалися масовій висилці.
“Нас почали допитувати: хто батько, хто мати? Де жив, що робив при німцях? Де працював? Це був радянський КДБ. Ми на всі питання відповідали, називалися, все як ведеться, а потім вони в один день прийшли - і забрали всіх татар”.
“Війна почалася десь у 1941 році. Батька забрали і відправили в армію. Забрали всіх, хто міг боротися, і теж відправили їх на фронт. І от ми залишилися вчотирьох - я із трьома братами. У будинку залишилися тільки ми, мати, дідусь і бабуся. Під час війни ми працювали у полі і збирали пшеницю. А коли війна закінчилася, нас усіх вислали в Узбекистан. Вони прийшли зненацька, без попередження, усіх посадили у вантажівки і повезли на вокзал. А там усіх заштовхали у вагони і повезли в Узбекистан. В Узбекистані мати померла, всі брати теж померли”.
* * *
Сьогодні Крим - автономна республіка у складі України. У нього власна конституція, яка повинна відповідати українським законам. І, хоча українська політика після “помаранчевої революції” 2004 року спрямована вбік Заходу, у Криму дотепер переважно поширені проросійські настрої, і їхні носії не визнають корінну татарську культуру. Після війни у Південній Осетії автономний парламент Криму закликав Україну визнати незалежність грузинських сепаратистських регіонів Південної Осетії і Абхазії, союзних Росії. Однак багато кримських татар були проти цього.
Мустафа Киримоглу, депутат парламенту від кримських татар: “Згідно даних опитувань, близько 70 відсотків російськомовних і асимільованих українців бачать своє майбутнє разом з Росією. І це, насправді, природно, тому що 90 відсотків місцевих росіян - це нащадки тих, кого привезли у Крим в 1944 році, після депортації кримських татар. Але для нас визнати незалежність Південної Осетії або Абхазії значило б подати приклад росіянам. Із цим прикладом напевно не погодилася б Україна, і це привело б до анексії Криму Росією - як в Абхазії”.
Рух по захопленню землі зіткнувся з опором, але вони не злякалися. . .
* * *
Даніял Ахметов, лідер Татарського народного руху: “Було оголошено, що ця земля продається. Але ми подумали, що якщо її продадуть і приватизують, то повернути її буде ще важче. Коли наші це зрозуміли, то вирішили самі зайняти цю землю. Нам чинили перешкоди, приїхала міліція, але коли вони почали нас лякати, ми перекрили дорогу. Ми почали акції протесту на вулицях. Нам намагаються перешкодити у проведенні наших кампаній. У них на це є рішення судів. Але хто може зупинити людей, у яких є на це влада? Ви ж розумієте - якщо у людей не буде землі й житла, то у нас не буде вибору - ми будемо боротися”.
За матеріалами Іслам для всіх
Посилання на тему:
ОІК виступила на захист ісламських святинь на Кримському півострові
Відкрите звернення народів Криму до світової громадськості
Ситуацію на Балаклавській вивчає комісія Секретаріату Президента
Лідери кримських татар вимагають скасування «збройної спецоперації» у Криму
Мусульмани Криму проведуть п'ятничну молитву на Балаклавській
