Намагаючись усвідомити, яким чином мінарет набув особливого значення в ісламській цивілізації, вчені неодноразово робили спроби простежити його історію, що сягає різноманітних традицій спорудження веж у доісламських культурах Євразії.
Походження та еволюція
Мінарети - будови у вигляді веж, які зазвичай споруджують поряд з мечетями чи іншими будівлями релігійного призначення. Нагорі мінарету розташований майданчик, звідки муедзин, піднявшись сходами всередині башти, закликає мусульман до молитви.
Намагаючись зрозуміти, як мінарет набув того особливого значення, яке він має в ісламській цивілізації, вчені різних часів робили більш-менш успішні спроби простежити історію мінарету з часів доісламських культур Євразії.
Так, більше століття тому британський історик, спеціаліст із єгипетської культури римського періоду Батлер (A.J. Butler) припустив, що вид, типовий для каїрського мінарету епохи мамлюків, який виглядав як башта зі складених одна на одну пірамід різного перерізу, може бути успадкований від архітектурних форм Олександрійського маяка - одного з чудес античного світу.
Незважаючи на те, що Фарос Олександрійський не зберігся до наших днів, його зовнішній вигляд відомий за описами сучасників: основа башти в плані являла собою квадрат, в середині - восьмикутник, а верхня частина була циліндричної форми. Сучасник Батлера, німецький історик архітектури Херманн Тірш (Hermann Thiersch), ретельно вивчивши історію олександрійського маяка, підтвердив цю теорію. Він довів, що антична споруда добре збереглася до ісламських часів і цілком могла стати зразком для єгипетських будівельників.
Однак, не всі мінарети, подібно до єгипетських, у зрізі мають різні геометричні форми: багато башт у плані бувають тільки квадратними або тільки циліндричними. Тому Тірш припустив, що квадратний перетин веж, такий як у сирійських, північноафриканських та іспанських мінаретах, запозичений у церковних веж.
Цю версію підкріплює і той факт, що в арабській мові збереглося слово «савма'а», яке у середньовічній Іспанії і Північній Африці використовувалося для позначення мінаретів. Спочатку «савма'а» (множина - «савамі'») називали відокремлені келії християнських ченців. До речі, у видозміненому вигляді слово увійшло в іспанську мову: zoma (зоман) староіспанською означає «башта».
Однак ця гіпотеза не пояснює походження циліндричної форми мінаретів. Тірш вважав, що мінарети у формі циліндра, поширені, наприклад, в Ірані, Афганістані, Середній Азії, походять від римських і візантійських монументальних споруд у формі колони, що споруджувалися на честь тієї чи іншої важливої перемоги правителя.
Але з легкістю прослідкувавши перетворення квадратних в плані веж сирійських церков у квадратні форми мінаретів, що стали традиційними для Сирії, Тірш не знайшов пояснення, яким чином така споруда як, наприклад, колона імператора Траяна в Римі, могла стати прототипом циліндричних цегляних мінаретів Середньої Азії.
Крім цих гіпотез, існують інші. Деякі експерти дотримуються думки, що мінарети є прямими «нащадками» зіккуратів Стародавнього Межиріччя. Багато хто відзначає схожість 50-метрової спіралеподібної вежі мінарету Аль-Мальвія в Самарі (Ірак), побудованої в середині IX століття, з зіккуратами Месопотамії.
Але, хоча згідно з багатовіковою традицією Вавилонську вежу - по суті, найзнаменитіший зіккурат всіх часів - представляють саме як спіралеподібну споруду, сучасні археологи вважають, що, насправді, лише поодинокі зіккурати - один у Хорсабаді і ще один у Вавилоні - мають форму спіралі, та і не кругової, а ламаної.
Першою мечеттю з вежами стала головна мечеть у Дамаску, зведена в VII столітті. В її кутках розташовані чотири досить низьких квадратних вежі, деякі з них за багато століть стало практично неможливо відрізнити за висотою від решти архітектурного ансамблю. Однак ці будови є фрагментами загороджувальної стіни, що оточувала римський храм Юпітера, який існував на цьому місці до мечеті.
Історики не знають, з якою метою архітектори епохи Омейядів вирішили зберегти римські башти. Цілком можливо, що вже тоді на них сходили муедзини, щоб закликати мусульман на молитву. Багато століть по тому над двома з цих присадкуватих веж були добудовані більш високі надбудови у стилі мамлюків, а з північного боку мечеті спорудили нову високу вежу - третю.
У Анатолії, де після битви при Малазгірте у 1071 році почали селитися мусульмани, перші мінарети будувалися за іранським зразком. Це були стрункі циліндричні вежі на кам'яному цоколі, іноді прикрашеному кахлями. Високо вгорі такі мінарети були оперезані балконом і мали загострений конусоподібний дах.
При Османської імперії, яка простягалася від Анатолії (Малої Азії) до Східної Європи, цей тип архітектури мінаретів отримав найширше розповсюдження. Більш того, наявність численних мінаретів при мечеті означало, що вона побудована на гроші султана.
Мечеть Трьох балконів у місті Едірне, збудована при Мураді II у 1438 році, стала першою мечеттю Османської держави, яка мала не просто кілька мінаретів, - на одному з них розташовувалися ще й кілька балконів. Всі чотири кам'яних башти мали різне декоративне оформлення, при цьому на північно-західній вежі висотою в 67 метрів архітектор помістив три балкони, що й визначило назву самої мечеті.
Поєднання високих загострених мінаретів і критих свинцем монументальних куполів мечетей є відмінною рисою османської архітектури. І хоча більшість мечетей Османської імперії мали по одному мінарету, у великих містах мечеті будувалися з двома, чотирма і навіть шістьма мінаретами. Поступово виробилася загальноприйнята норма, згідно з якою мечеті з більш ніж одним мінаретом міг зводити лише правлячий султан.
Будівництво мінаретів
Мінарет є одним з важливих елементів османської архітектури, який утворює єдиний комплекс з мечеттю. Зазвичай мінарет складається з таких частин:
Мінарет періоду Османської імперії схожий на гостро заточений олівець: він високий, в плані стовбур вежі зазвичай являє собою багатогранник або коло, іноді башта покрита вертикальними жолобами, що йдуть від основи до вершини, буває прикрашена традиційним тюркським орнаментом.
Міцна основа мінарету рідко стоїть прямо на землі, фундамент повинен бути закладений на достатній глибині - зазвичай котлован риють до твердої породи. Для будівництва фундаменту застосовують гравій та інші допоміжні матеріали.
По периметру вежі мінарет має навісний оперізуючий балкон «шерефе», який спирається на «мукарни» - ряди декоративних виступів, що нависають один над одним і нагадують комірки стільників. Основну вежу вінчає невелика циліндрична башточка «петек» з конічним дахом, розміщена на двох рядах «мукарни», зазвичай дах покритий свинцевими листами, його вінчає шпиль з півмісяцем.
Кам'яна кладка часто слугує як при будівництві, так і при обробці. Тесаний камінь, який цінується будівельниками монументальних споруд за свою міцність і довговічність, став традиційним матеріалом при зведенні такої невід'ємної частини архітектурного комплексу мечеті як мінарет, і також виконує одночасно конструктивну та декоративну функцію.
Стійкість мінарету забезпечується, в першу чергу, за рахунок сходового колодязя всередині циліндричної або рифленої башти. Для підтримки балкона, що часто має балюстраду, зазвичай слугують мукарни, розташовані під ним, вони ж несуть і орнаментальне навантаження. Деякі мінарети, наприклад, при мечеті Шехзаде, прикрашені по всій висоті вежі.
Серед архітектурного різноманіття перших мечетей Османської імперії особливо виділяється простий, стриманий за конструктивним і декоративним рішенням тип мінарету. Авторство багатьох таких архітектурних споруд належить великому архітекторові оттоманської епохи Сінану.
Мечеть, побудована ним на замовлення султана Сулеймана Пишного в Стамбулі (1550-1556 р.р.), має дві пари мінаретів по кутах двору: два висотою більш 76 метрів мають по три балкони кожен. Мечеть, яку він збудував для султана Селіма в Едірне, має чотири однакових мінарети більш ніж 70 метрів заввишки, на кожному мінареті по три балкони, на які ведуть окремі гвинтові сходи.
Європейські мандрівники XVII століття повідомляли, що муедзини здійснювали азан антифонно - виконуючи молитву групами поперемінно - відразу з кількох балконів. У османську епоху мінарети ставали все вищими, ширилося різноманіття їх архітектурних форм, і це не пояснюється одним лише благочестям.
Архітектори використовували мінарети як художнє оздоблення, своєрідну «оправу» для величезних куполів мечетей. З поширенням османського панування на весь район середземноморського басейну - Сирію, Аравійський півострів, Єгипет, Північну Африку, Грецію, Балкани - такі мінарети поступово стали ознакою османської присутності. Традиційні мінарети квадратного перетину збереглися в Марокко, де не знали османського панування.
Аналіз окремих архітектурних пам'яток
Мінарети мечеті Сулейманіє
Комплекс, побудований за наказом Сулеймана Пишного, свого часу був найбільшим серед подібних споруд османського зодчества, що перевершив за розмірами комплекс мечеті Фатіх, який тримав «пальму першості» протягом ста років. Мечеть знаходиться в центрі комплексу, її оточують чотири медресе, медичний коледж, магазини, школа вивчення Корану, лікарня, притулок для душевнохворих, безкоштовна їдальня для бідних, купальні, школа та два мавзолеї.
Розмір і складність проекту дозволяють говорити про нього швидше як про зразок міського проектування, ніж про архітектурний комплекс у класичному сенсі слова. Доказом тому служить функціональна та конструктивна організація будівель.
У їх розташуванні простежується геометрична впорядкованість, яка була досягнута завдяки видатній майстерності зодчого, який зумів спроектувати завершену архітектурну композицію на нерівній ділянці одного з крутих пагорбів Стамбула з виглядом на затоку Золотий Ріг. Дві з чотирьох медресе розміщені одна над одною на північно-східному схилі, інша частина комплексу вирішена за рахунок численних терас.
Проектуючи купол і двір мечеті, Сінан вирішив не винаходити нічого нового, хоча він і відмовився від квадратного двору, віддавши перевагу прямокутній формі розмірами 44 на 57 метрів; традиційне рішення він вибрав і для чотирьох мінаретів - в обох випадках ми бачимо відголоски архітектурної концепції мечеті Трьох балконів у Едірне.
Але там мінарети побудовані з дотриманням класичної симетрії, тоді як мінарети мечеті Сулеймана, маючи прекрасні пропорції, відрізняються висотою та архітектурними елементами: два більш високих, розташованих по кутах двору біля самої будівлі мечеті, мають по три балкони, тоді як більш низькі - у північній частині подвір'я - по два. Цей контраст розміру чудово підкреслює динаміку композиції, висхідної з півночі на південь, а також її пірамідальну форму, роблячи силует мечеті найбільш примітним серед інших архітектурних споруд, розташованих на схилах затоки.
Більш високі мінарети, які так само як і менші, мають традиційні свинцеві дахи, у XVII столітті були добудовані у висоту, досягнувши своїх сьогоднішніх розмірів - 76 метрів. Всі чотири мінарети в плані є багатогранниками, всі десять балконів підтримуються химерно-різьбленими осередками консолей, візерункові балюстради відрізняються по малюнку від традиційного геометричного орнаменту.
Прямо під свинцевими дахами вежі оброблені керамічною плиткою, яка при попаданні світла створює ефект «вікон». Квадратні основи башт мають гладку поверхню, по кутах кожної знаходяться пілястри, що досягають по висоті верхнього краю портиків біля західного і східного входів, а підніжжя пілястр підносяться на висоту стіни, що оточує двір.
Первісна грубувата форма цоколів веж завдяки пізнішим перебудовам набула більш витонченого вигляду, тому в цілому кам'яні вежі не виглядають важкими, зберігаючи свою міцність. Більш того, ділянки стовбура між балконами злегка звужуються у верхній частині, таким чином, виникає відчуття легкості та стрункості всієї вежі мінарету.
Розміри основи мінарету:
Висота основи більшого мінарету (до стелі вхідного портика) - 3,35 м, висота входу - 1,89 м плюс поріг - 22 сантиметри, ширина дверного отвору - 62 см, висота дверей разом із обв'язкою - 3,16 м, ширина - 1,66 м. Розміри восьмикутної основи меншого мінарету - 1,51 м, висота дверей від нижньої перемички - 1,85 см плюс поріг - 21 см, ліплена прикраса над порогом - 24 см, ширина дверного отвору - 62 см, висота обв'язки - 3 м, товщина перемички - 21 см.
Мінарети мечеті Шехзаде
Комплекс мечеті Шехзаде став першою великою спорудою, побудованою Мімаром Сінаном на замовлення султана. Комплекс включає мечеть, медресе, початкову школу, лікарню, колишні стайні, караван-сарай. Тут же знаходяться поховання спадкоємця і придворних султана.
Спочатку султан Сулейман задумав побудувати споруду на свою честь, однак після раптової смерті сина султана комплекс був названий іменем Шехзаде (принца) Мехмета. Комплекс розташований на пласкій піднесеності над містом, недалеко від будівлі Старого палацу, де тепер розташований Стамбульський університет, а також мечетей Фатіх і Баязид.
Центральний купол мечеті підтримують чотири напівкуполи. Хрестоподібний план мечеті забезпечує форму будови, найбільш характерну для архітектурної традиції Османської імперії. Першими мечетями, основа яких нагадує хрест, вписаний у квадрат - стали мечеть з Трьома балконами в Едірне, старовинна мечеть Фатіх, мечеть Міхріма-султан у Юскюдарі.
У мечеті Шехзад вперше в османському зодчестві суцільні стіни були замінені колонадою. Мінарети мечеті відрізняються багатим декором. Увагу глядача привертає оздоблення рожевим і білим мармуром, а також хитромудрий орнамент рельєфів, що покривають підстави обох мінаретів (їх два, тому що мечеть, хоча і побудована на честь принца, була зведена за наказом султана). Мінарети розташовані на північно-східній і північно-західній сторонах мечеті.
Бічні зовнішні галереї впираються в підстави мінаретів, кожен з яких має по два шерифе, підтримуваних шаруватими декоративними виступами мукарни. Високі загострені дахи є результатом пізніших перебудов. Спочатку вони мали більш коротку і широку форму, відповідаючи моді 16 століття. Контрастуючи з напівсферами куполів і масивними десятикутними башточками мечеті, мінарети дозволяють додати завершеності ансамблю куполів, забезпечуючи динаміку і витонченість всього архітектурного рішення.
Розміри основи мінарету:
Висота основи - 2,92 м, висота дверного отвору - 1,97 м, ширина дверного отвору - 62 см, висота дверей із обв'язкою - 2,48 м, ширина дверей із обв'язкою - 1,50 м.
Мінарети мечеті Атік Валіде
Після мечеті Сулейманіє Атік Валіде є найбільшою спорудою, створеною творчим генієм Сінана. Мечеть була побудована для матері Мурада III Нурбану Валіде Султан. У комплекс з однойменною назвою крім мечеті входить медресе, лікарня, школи з вивчення Корану. Купол підтримується шестиопорною конструкцією - подібний принцип архітектор використовував і раніше при будівництві мечеті Семіз Алі Паші і мечеті Соколу Мехмет Паші в Кадігрі.
Пізніше до основного купола були добудовані ще два, що не було передбачено початковим проектом. З точки зору архітектури, куди більший інтерес представляє весь ансамбль у цілому, ніж мечеть сама по собі. Особливої уваги заслуговує майстерне планування ділянки, зокрема облаштування пов'язаних між собою зовнішніх дворів, значні розміри яких дозволили розмістити тут терасові сади.
Поряд з мечеттю височіють багатогранні вежі мінаретів, які, найімовірніше, піддалися реставрації в 19 столітті, судячи з характеру орнаментів, що прикрашають нижню частину балкона і надбалконну башточку. Деякі фахівці не визнають за цією спорудою авторство Сінана, оскільки її конструкційні особливості явно свідчать про те, що автор вдався до прийомів, використаних у мечеті Сінан Паша, зокрема, мова йде про систему підтримки купола.
Тим не менше, той факт, що первинний задум належав Сінану, не викликає сумнівів. Входи в башти розташовуються з боку портика і з внутрішньої сторони двору, що було нехарактерним для архітектури мінаретів того часу.
Мінарети мечеті Міхріма-султан у Юскюдарі
Архітектурний ансамбль мечеті був побудований за наказом Міхріми Султан, дочки Сулеймана Пишного. На території невеликого комплексу, в тому числі, розташовувалися медресе, лікарня, купальні, школа. Мечеть є одним з найбільш вдалих ранніх експериментів Сінана в області проектування, хоча решта будівель виконані, швидше, відповідно до традиційних для того часу принципів будівництва подібних споруд.
Якщо при будівництві мечеті Шехзад Сінан використовував чотири опорних напівкуполи, проектуючи мечеть Міхріма-султан, він зменшив їх кількість до трьох. Фактично, це перший і єдиний раз, коли архітектор вдався до такої конструкції для підтримки головного купола.
Східний і західний напівкуполи завжди більшою чи меншою мірою перебувають у тіні основного купола, яка тяжіє над усією будівлею, і це створює враження, що витончені мінарети стоять злегка в стороні від мечеті. Величність та незвичність споруди в цілому помітні навіть незважаючи на те, що милуватися видом мечеті тепер заважають будинки, побудовані прямо перед входом, і автомобілі, що снують повз них.
Другий мінарет, що має велике значення для архітектурного балансу ансамблю, дозволяє глядачеві зробити висновок, що перед ним «султанська» мечеть. Багатокутні вежі обох мінаретів на рівні балконів прикрашені тонкими рядами мукарни, входи до башти оформлені портиком. Ці два мінарети, за силуетом гармонійно перегукуються зі стрункими щоглами і витягнутими трикутниками вітрил у затоці, є однією з «візитівок» міста.
Мінарети мечеті Міхріма-султан у Едірнекапи
Мечеть, будучи частиною архітектурного ансамблю, розташована по сусідству із медресе, мавзолеєм, купальнями і магазинами. Всі будівлі компактно розміщені поруч з будівлею мечеті. Будова є одним із найбільш вдалих зразків класичного архітектурного стилю османського періоду, хоча багато експертів визнали її менш новаторською, ніж інші творіння Сінана.
Просте розташування трьох бань в один ряд по один бік від основного купола надає можливості для реалізації рішень, незвичайних для архітектури того часу. Система підтримки, незважаючи на гадану простоту, є прообразом сучасної «скелетної» конструкції, за якої на несучі елементи приходиться вся вага надбудови.
Особливо це стосується центрального купола, всю вагу якого тримають великі колони і аркада, тоді як стінам залишається витримувати лише свою власну вагу. Виконати світлові отвори в не несучих стінах було досить простим, але ефективним рішенням, яке дозволило забезпечити прекрасну освітленість інтер'єру.
На шостому стамбульському пагорбі, де тепер знаходиться мечеть, колись стояв монастир Св. Георгія. Мечеть розташована на найвищій точці старого міста і до того ж зведена на арковій конструкції, за рахунок чого красою архітектурного ансамблю з високим струнким мінаретом можна милуватися з великої відстані. Гармонійні пропорції будівлі мечеті дотримані за рахунок вдало підібраного поєднання висоти стін і розміру купола.
Овдовіла дочка султана Сулеймана не скористалася своїм привілеєм побудувати мечеть з кількома мінаретами: вона наказала Сінану звести тільки один мінарет на знак своєї скорботи і самотності. Цим пояснюється, чому архітектор не врівноважив композицію другою вежею, допустивши контраст між класичними пропорціями мінарету і масивним куполом.
Мечеть та інші елементи комплексу двічі постраждали від сильних землетрусів. За повідомленнями сучасників під час першого катаклізму в 1719 році були зруйновані деякі щаблі мінарету, які довелося замінити приставними сходами. Також постраждали будівлі мечеті і медресе.
Сильніший землетрус, що стався в 1894 році, став фатальним для мінарету: він нахилився і впав на північно-західний кут мечеті і портик. Після підземних поштовхів в 1999 році в будівлях мечеті і мінарету були виявлені пошкодження, тому в 2006 році мінарет знесли, щоб відбудувати з нових міцних матеріалів. Реконструкція триває досі.
Розміри основи мінарету:
Ширина дверей разом із обв'язкою - 1,89 м, ширина дверного отвору - 1,30 м, висота дверного отвору - 2,04, висота дверей разом з обв'язкою - 2,67 м.
За матеріалами «Іслам для всіх»
Посилання на тему:
