Турецький музикант Озан Дайи (Ozan Dayı) пов’язує свою творчість з Україною та називає її «своєю країною». Він 5 років прожив у Києві та встиг полюбити це місто. Коли почалося повномасштабне вторгнення Росії, Озан активно долучився до підтримки української армії та українців. Він записує пісні на підтримку нашої держави, бере участь у проукраїнських мітингах у Туреччині, збирає кошти для ЗСУ. Тепер Озан перебуває у Стамбулі, але нам удалося взяти ексклюзивне в нього ексклюзивне інтерв’ю. Про ставлення співака до українців, спогади про початок війни, погляд турків на події в нашій країні та багато іншого — в матеріалі.
— Озане, з якою метою п’ять років тому ви приїхали до України? І чим займалися тут до війни?
— Я приїхав до України, щоб просто жити тут. У Києві почав свою музичну кар’єру: співав на рок-концертах і метал-фестах. Також працював перекладачем з турецької на англійську та навпаки. Я занурювався в українське соціальне та культурне середовище, багато спілкувався з українцями — і я закохався в цю країну.
Мене вразило те відчуття свободи та гідности, з яким живе кожен українець.
Мене дивувало й дуже подобалося те, яка в Україні креативна молодь. Я полюбив Київ і дуже люблю гуляти на Контрактовій площі, бо там особливий дух.
— Як ви відреагували на початок вторгнення Росії? Пам’ятаєте перший день війни?
— Перший день війни неможливо забути. На момент вторгнення я перебував у Стамбулі. За тиждень перед тим страшним днем я поїхав до Туреччини, щоб побачити батьків. Напередодні 24 лютого у мене з’явилося погане передчуття. Рано вранці мені зателефонував друг, що залишився в Києві та повідомив про початок війни. Я був шокований. Ця травма назавжди в моєму серці. Я став телефонувати іншим друзям, багато їх маю в Києві, надсилати їм повідомлення. Це був дуже страшний ранок, що назавжди залишиться в пам’яті. Я не хочу навіть уявляти, що колись це може повторитися.
— Чому ви вирішили допомагати України?
— Найсильнішим поштовхом для мене стала трагічна загибель від російських обстрілів дитини мого друга.
Першу пісню я написав на підтримку українських дітей, яких убивають російські військові. Оскільки пісня про дітей, у ній звучать і дитячі голоси. Загалом перші пісні на підтримку України я виконував двома мовами — турецькою та українською.
— Потім ви написали й інші пісні…
— Я записав пісню «Наша Україна», бо намагався підтримати дух боротьби в українців, надихати їх до перемоги. Мене вражає мужність українців, що витримали перші жахливі атаки росіян і максимально об’єдналися, захищаючи свою Батьківщину.
Потім я написав пісню «Лист воїну ЗСУ». Сподіваюся, її проникливі слова покажуть, наскільки кожен український солдат важливий для нас усіх. Ми бажаємо, щоб кожен воїн повернувся до своїх рідних.
Остання зі створених композицій — «Червона калина». Цей військовий гімн я переспівав, додавши йому нашого національного турецького забарвлення. Я творчо підійшов до виконання цієї пісні: акомпанування турецькими національними музичними інструментами символізує нашу єдність і підтримку Туреччини.
— Чи змінилося в Туреччині ставлення до України та українців після початку вторгнення? Чи добре в Туреччині розуміють, що відбувається в нашій країні?
— На мою думку, чимало турків добре зрозуміли, як українці люблять свою Батьківщину, побачили неймовірну силу української нації. Українці стали єдиним цілим, вони готові пожертвувати своїм життям у боротьбі проти цього російського зла.
Я вважаю цю війну справжнім злочином, бо Росія знищує не тільки військові об’єкти, а постійно вбиває цивільних людей, у тому числі дітей.
Ми бачимо, як українські солдати й волонтери героїчно боронять свою Україну. Турки дуже здивовані тим, як українці титанічними зусиллями стримують це зло, що може поширитися далі в Європу. Для мене велика честь робити свій внесок у цю пекельну боротьбу.
— Яким ви бачите закінчення цієї війни?
— Кінець війни може бути раптовим. Я впевнений, що українці боронитимуть свою Батьківщину до останньої краплі крови.
Наші серця — разом з українцями. Наші молитви — за перемогу українців. Я бачу лише один шлях до закінчення цієї абсурдної війни: перемога України!
