Справа Даяни Залевської, дівчини-мусульманки, яка з народження живе в Україні без громадянства, зрушила з мертвої точки: 6 травня 2019 року Харківський окружний адміністративний суд зобов’язав міграційну службу розглянути документи Даяни.
Інформаційний портал Харківської правозахисної групи (далі — ХПГ) «Права людини в Україні», що повідомив про це, раніше вже публікував матеріали про справу Даяни Залевської. Її батьки приїхали в Україну на початку дев’яностих із Казахстану. Дівчина народилася вже у нашій країні. Доки Даяні не виповнилося вісімнадцять років, до міграційної служби (тоді ще ГІРФО) із заявами про надання її дитині українського громадянства зверталася мама. Марно. З вісімнадцяти років Даяні довелося самостійно боротися із системою. Без паспорта дівчина не може отримати диплом, влаштуватися на роботу, оформити банківську картку і навіть придбати залізничний квиток. Минулого року Даяна звернулася за допомогою до ХПГ.
«Ми неодноразово зверталися і до органів міграційної служби Харкова і Харківської області, і до центрального управління, — каже юрист ХПГ Микола Соболь. — Але спроби були марними, адже ніхто не вжив заходів для вирішення проблеми. Хоча є свідки, які можуть засвідчити особу дівчини, зокрема педіатр, вчителі, однокласники».
Тож залишався єдиний вихід — звернення до суду. Під час судового розгляду не обійшлося без казусів. Спочатку Даяну не допустили до участі у засіданні суду через відсутність…паспорта.
Основним аргументом відповідача на суді була відсутність у Даяни документа, що засвідчує її особу. Ані свідоцтво про народження, ані залікова книжка, ані довідка зі школи, де навчалася дівчина, не задовольнили представників міграційної служби.
«Чому ми не провели процедуру встановлення особи в рамках постанови Кабінету Міністрів України № 302? Вона здійснюється щодо громадян України, — зауважила під час засідання суду начальник відділу юридичного забезпечення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області Леся Коваленко. — А позивач сама ж себе позиціонує особою без громадянства. Тобто вимоги пункту 43 про проведення процедури встановлення особи на цей час не можуть застосовуватися до позивача… Вважаю, що є три варіанти вирішення цієї проблеми. Ми можемо запустити процедуру продовження строку перебування на території України як особи без громадянства. Особа має право отримати іноземне громадянство, оскільки батьки — громадяни Казахстану… І потім вийти з цього громадянства, отримати паспорт громадянина України. Існує ще один варіант, пов’язаний з розглядом у Верховній Раді України законопроекту про осіб без громадянства, який передбачає надання головним управлінням Державної міграційної служби України в областях повноваження щодо документування осіб без громадянства певним документом».
Суд визнав дії органів міграційної служби незаконними і зобов’язав їх прийняти у Даяни документи, необхідні для оформлення громадянства.
«Суд вислухав і їхні, і наші аргументи. І погодився з нашими, — зазначає Микола Соболь. — А отже орган міграційної служби зобов’язаний прийняти пакет документів, перелік яких наведено в указі Президента України, що регулює питання громадянства в Україні. Не знаю, чи буде апеляція. На випадок, якщо так, то наше завдання — продовжувати захищати права Даяни Віталіївни вже в апеляційному суді, відстоюючи позицію, щоб рішення суду першої інстанції залишилося в силі».
За оцінкою УВКБ ООН, у червні 2017 року в Україні проживало понад 35000 осіб без громадянства й осіб під загрозою безгромадянства (найчастіше стан безгромадянства виникає внаслідок розходження законодавства різних країн про громадянство, а саме: для жінки при одруженні з іноземцем, у разі незбереження нею свого громадянства і неотримання громадянства чоловіка; для дітей, що народилися від осіб без громадянства. Стан безгромадянства виникає також внаслідок автоматичної втрати громадянства в силу закону або позбавлення громадянства на підставі судового вироку чи рішення вищих органів державної влади). Більше про безгромадянство в Україні можна дізнатися з матеріалу Агентства ООН у справах біженців UNHCR.
Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. профільного закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», особа без громадянства — особа, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином.
Шість років тому Україна приєдналася до Конвенції ООН 1954 року про статус осіб без громадянства і до Конвенції ООН 1961 року про скорочення безгромадянства. Незважаючи на це, в Україні досі немає дієвої процедури визначення безгромадянства, потрібної для встановлення і надання повного захисту особам без громадянства на території країни.
