Днями в офіційному турецькому культурному центрі в українській столиці — Інституті ім. Юнуса Емре — відбувся цікавий захід, присвячений життю та діяльності кримськотатарського письменника, громадського діяча, одного з лідерів та ідеологів національно-визвольного руху кримських татар Джафера Сейдамета Киримера — визначної постаті спільної турецько-української історії.
На заході були присутні Посол Туреччини Ягмур Ахмет Ґюльдере, голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров, муфтій Духовного управління мусульман України «Умма» Саід Ісмагілов, голова правління ДУМУ «Умма» Олег Гузік, муфтій Духовного управління АР Крим Айдер Рустемов, науковці та громадські діячі.
На запрошення Інституту Юнуса Емре з лекцією про Джафера Сейдамета Киримера до Києва приїхав Ісмаїл Кючюккилинч — турецький правознавець, публіцист, письменник.
Серед представників українських наукових кіл був відомий історик і публіцист, координатор Таврійської гуманітарної платформи, науковий співробітник Науково-дослідного інституту українознавства МОН України Андрій Іванець, що на своїй сторінці в соцмережі «Фейсбук» поділився деякими подробицями:
«Правознавець і письменник Ісмаїл Кючюккилинч 16 квітня в Інституті Ю. Емре в Києві розповідав про своє бачення життєвого шляху одного з провідних кримськотатарських діячів у XX ст. Джафера Сейдамета Киримера (1889–1960), історії кримськотатарського народу та представляв книжки про Крим турецькою мовою. Цікаво, що дослідник із Туреччини не має кримськотатарських коренів, але продемонстрував велике зацікавлення у вивченні історії корінного народу Криму», — пише Андрій Іванець.
Після лекції відбулося спілкування у вужчому колі, дискусії на історичну тему, після чого Андрій Іванець вручив турецькому дослідникові свою монографію про Перший Курултай.
Ісмаїл Кючюккилинч також дав інтерв’ю журналістові Мустафі Аметову для видання QHA.
Джафер Сейдамет Киример (крим. Cafer Seydamet Qırımer, тур. Cafer Seydahmet Kırımer) (1 вересня 1889, с. Кизил-Таш, Ялтинський повіт, Таврійська губернія, Російська імперія — 3 квітня 1960, Стамбул, Туреччина) — кримськотатарський письменник, громадський діяч, один із лідерів та ідеологів національно-визвольного руху кримських татар.
Після зречення царя Миколи II в лютому 1917 року в Криму дуже посилилася політична активність. Джафер Сейдамет був у центрі цього процесу: у квітні його обрано головою вакуфної комісії Мусульманського виконавчого комітету, у травні він очолив кримськотатарську делегацію на Всеросійський мусульманський конгрес у Москві, а вже в другій половині липня разом з Аметом Озенбашли поїхав до Києва, щоб сконтактувати з українською владою, зокрема з Михайлом Грушевським, головою Центральної Ради, секретарем міжнаціональних справ Олександром Шульгиним, головою Генерального секретаріату Володимиром Винниченком, та взяти участь у З'їзді поневолених народів, що відбувся в Києві у вересні 1917 року.
9 грудня 1917 року в Бахчисараї на зборах Курултаю (виборного органу кримських татар. — Ред.), ініціатором скликання якого був Джафер Сейдамет, його призначено військовим міністром і міністром закордонних справ щойно проголошеної Кримської Народної Республіки. Він зіграв важливу роль у розробці процедури виборів і проголошення нової держави, йому вдалося домогтися повернення до Криму кількох кримськотатарських військових частин, зокрема татарського кінного полку, що перебував у Херсоні. У січні 1918 року татарська кіннота стикнулася з силами більшовиків за межами Сімферополя, зазнавши поразки.
Джаферові Сейдаметові, на відміну від Номана Челебіджіхана, заарештованого та розстріляного в міській в'язниці Севастополя, вдалося втекти до Києва, де він звернувся по допомогу до української влади. Військова підмога з боку Української Народної Республіки була надана у квітні 1918 року — під ударами Запорізького корпусу армії УНР на чолі з полковником Петром Болбочаном, що до нього приєдналися кримськотатарські повстанці, більшовицька влада в Криму впала.
Сейдамет повернувся до Криму в травні, після німецької окупації півострова. Він тут же став до роботи в уряді Сулеймана Сулькевича, підтриманого німецьким військовим командуванням. Його призначили міністром закордонних справ, відрядили до Берліна, де він домагався зняття окупації, нав’язаної українським гетьманом Павлом Скоропадським. Висловлюючи незгоду з політикою, що вела до втрати Кримом незалежності, Сейдамет вийшов зі складу уряду.
Він був за кордоном, коли німецькі війська розпочали вихід із Криму в листопаді 1918 року, а уряд Сулеймана Сулькевича було скинуто. З того часу Джафер Сейдамет перебував у вигнанні. Спочатку він жив у Стамбулі, де підтримував турецький націоналістичний рух на чолі з Мустафою Кемалем, заснував журнал «Емель». Джаферові Сейдаметові вдалося перевезти сюди величезний архів документів та цінних матеріалів з історії Криму. Перебування там було коротким, бо влада Османської імперії заарештувала його та депортувала.
1920 року він оселився в Лозанні (Швейцарія), де й далі обстоював інтереси кримських татар і лобіював їхню автономію. У жовтні 1920 року він вирушив до Варшави, щоб зустрітися з маршалом Юзефом Пілсудським — польським лідером, що зіграв важливу роль у створенні прометейського руху. Пілсудський, який свого часу був утягнутий до підпільної політичної діяльності в Росії, мав багато союзників серед лідерів пригноблених націй, які прагнули самовизначення після розпаду царського режиму. Завдяки польському урядові, прометеїзм був активний від 1926 до 1939 року, і Джафер Сейдамет активно його підтримував.
У квітні 1922 року, в розпал голоду в Радянському Союзі, Сейдамет вирушив до Туреччини шукати допомоги для жертв голоду в Криму. Його прибуття до Стамбула привернуло увагу місцевої преси. Місто на той час було окуповане країнами Антанти, націоналістичний уряд Мустафи Кемаля вів війну з окупаційними силами Греції в західній Анатолії. Сейдамет побував і в Анкарі, зустрівся з представниками націоналістичного уряду, що мали добрі стосунки з Радянською Росією. З допомогою цих контактів він намагався отримати політичні поступки для кримських татар. У той самий час в Анкарі перебувала з візитом офіційна делегація з Криму, що шукала допомоги. У відповідь на ці спільні дії, завдяки зусиллям турецького Червоного Півмісяця, Туреччині вдалося вислати 1000 мішків борошна до Криму — попри на важкі економічні умови в країні.
Джафер Сейдамет не припиняв писати й говорити на тему гноблення кримських татар та інших поневолених народів у Радянському Союзі. На засіданні активістів прометейського руху у Варшаві в січні 1930 року він виступив з лекцією з історії Криму, заявивши, що імперіалістична російська політика не змінилася. Так звана диктатура робітничого класу й далі гнобила й навіть нищила кримськотатарський народ.
1934 року група прихильників Сейдамета в рамках «Конгресу тюрко-татар Криму» організувала зустріч у Добруджі (Румунія), щоб відсвяткувати 25-річчя його участі в політичному житті та сміливі дії, спрямовані на захист свого народу. Цього ж року Сейдамет прийняв прізвище Киример (тур. Kırımer, крим. Qırımer), що можна перекласти як «кримський, що походить із Криму» — через ухвалене турецькою владою рішення про обов’язкові прізвища для своїх громадян.
Джафер Сейдамет помер у Стамбулі 3 квітня 1960 року. За своє життя він опублікував безліч книг і статей на теми, пов'язані з кримськими татарами, російською революцією та більшовизмом, а також про Ісмаїла Гаспринського, що справив великий вплив на переконання Сейдамета.
Довідка: Ісмаїл Кючюккилинч — турецький правознавець, публіцист, письменник. 1994 року закінчив юридичний факультет Стамбульського університету. Якийсь час обіймав посаду фахівця в парламентській Комісії з розслідування державних переворотів. Автор книг на тему історії Туреччини початку XX століття.
Інститут ім. Юнуса Емре — офіційний турецький культурний центр, підпорядкований Посольству Турецької Республіки в Україні, — організує різні заходи, де представляє турецьку культуру, а також проводить курси турецької мови.
