Талібан чорного континенту

Талібан чорного континенту
Талібан чорного континенту
13.07.2006
Оцініть статтю: 
(40 оцінки)
denis
Зображення користувача denis.

Демократичний Захід, котрий бореться з радикальними ісламістами в Іраку, схоже, пропустив момент їхньої експансії в далекій африканській країні — Сомалі. Ісламська влада в Сомалі стала вже майже доконаним фактом. Ісламські суди починають поширювати свій контроль над спустошеною тривалими роками громадянської війни країною. Остаточне встановлення ісламської влади може призвести до регіональної дестабілізації. Тому вперше за більше ніж десять років ця країна знову привертає до себе увагу міжнародної громадськості.

24 червня 2006 // газета \"День\" // Віктор Каспрук

Після того, як бійці ісламських судів захопили Могадішо на початку червня, вони продовжують свій наступ на півночі країни, супроводжуючи його встановленням законів шаріату в усіх зайнятих містах. І незважаючи на те, що погляди деяких мусульманських керівників виглядають поміркованими, як, наприклад, у президента Союзу ісламських судів Шаріфа Ахмеда, у його соратників інтерпретація ісламу є більш суворою й твердою.

Від часу падіння центрального уряду, по суті тоталітарного режиму генерала Сіада Барре, з 1999 року під натиском військово-політичних угрупувань і рухів громадянська війна в країні фактично не припинялася. Країна жила без законів і правил. Але до взяття Могадішо ісламістами молодь могла вести більш-менш вільний спосіб життя.

Шейх Шаріф Ахмед запевняє, що його країна не використовуватиме моделі й досвід Талібану в Афганістані. Щоправда, його послідовник, 19 річний Мухамед Алі Аден,котрий під час бойових дій командував 350 чоловіками, відверто заявляє, що не погодиться на щось інше, як на цілковито ісламську державу: «Ми хочемо, щоб наші жінки носили паранджу й були схованими у наших будинках. А чоловіки повинні відростити бороди».

Ситуація в Сомалі справедливо викликає занепокоєння міжнародної спільноти через можливість встановлення режиму, котрий буде близький за жорсткістю до талібів в Афганістані й може змусити цю країну стати на шлях тероризму. Перемога, здобута ісламськими судами, які відтепер контролюватимуть більшу частину Сомалі, залишає двері відкритими для подібних дій. Ісламська ідентичність країни підтверджена, шаріат заявлений як вищий юридичний закон і ціль — ісламська держава — задекларована.

Хоча поки що не все втрачено. Сомалійці можуть і не підтримати нові порядки. Крім того, в подолання нових загроз може втрутитися Африканський Союз чи сили північноафриканскої Міжурядової організації з розвитку (IGAD). Сьогодні в Сомалі проживають 11 мільйонів чоловік. Середня тривалість життя чоловіків у країні становить 45, а жінок — 47 років. Як це часто буває з країнами «третього світу», через відсутність політичних чи конституційних традицій держава не здатна перебороти етнічний поділ. Раніше території Сомалі входили до італійської колонії й британського протекторату, які 1 липня 1960 року були об’єднані в одну державу.

1970 року диктатор Сіад Барре проголосив Сомалі соціалістичною державою, сподіваючись на одержання допомоги від Радянського Союзу. Тим часом Ефіопія також повернула до соціалізму. У війні між двома країнами СРСР підтримав Ефіопію, яка мала виняткове стратегічне географічне положення. Це змусило Сіада Барре орієнтуватися на підтримку США. Але багато племен виступили проти генерала Барре, а 1999 року його нарешті усунули від влади. Однак це призвело до хаосу в країні.

Лише 2004 року, після 14 спроби сформувати в країні стійкий уряд, президент Абуллах Юссеф перебирає владу на себе. Але нестійка стабільність була незабаром зруйнована слабкістю президента, конфлікт знову спалахнув серед різноманітних етнічних груп. Уряд не спромігся залучити інвестиції, не мав жодного контролю над державними службовцями й не зумів заручитися підтримкою різних соціальних прошарків суспільства. Очевидно, що нинішнє захоплення влади ісламістів у Могадішо й околицях є тактикою користування вакуумом влади в стилі афганського Талібану. Тактикою, що встановлює правила, за якими люди свідомо приносяться в жертву інтересам владних бажань ісламістів. Тому виникає питання: чи не призведе такий стан справ до поширення сомалійської ситуації на всю Африку? Адже відсутність відповідної реакції західного світу на експансію ісламських фундаменталістів сприйматиметься ними як відверта слабкість і заохочення до нових «владних надбань». Варто лише пригадати неприкритий терор ісламістів у Судані, котрий так і не отримав належної реакції від Заходу.

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь
Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.