Незважаючи на те, що Конституція гарантує в Україні рівні права для всіх віросповідань, а Одеса завжди славилася своєю толерантністю, лікар в хіджабі − справа нечаста. Тим більше якщо лікар − педіатр.
Лікарем Наталія Захаркіна працює майже 20 років, з них понад шість − у дитячій поліклініці № 6. З дитинства вона була не просто віруючою, але й релігійною людиною. Справно ходила до церкви, дотримувалася православних традицій. Зміни прийшли поступово. У вірі Наталя не розчарувалася, а ось церковні обряди породили сумніви.
«Я давно відчула, що батюшка служить якось не відверто, поспішає скоріше закінчити, − згадує наша співрозмовниця. − А за рік до мого рішення у мене було причастя, я сповідалася. Якесь неприємне відчуття викликав цей ритуал…».
Будучи людиною допитливою, Наталя Юріївна вивчала історію і традиції інших релігій. «Я дуже швидко зрозуміла, що іслам мені найближчий. В основному, через те, що віруючому не потрібен посередник для звернення до Бога». Всупереч розхожому стереотипу, наша знайома стала мусульманкою не в результаті шлюбу з іноземцем. «Швидше навпаки, − згадує Наталя Юріївна. − Я саме розлучалася з чоловіком. Звичайно, для будь-якої жінки це стрес. А жінки ісламу почувають себе більш захищеними».
Правовірній мусульманці наказано одягатися спеціальним чином: одяг повинен закривати все тіло, крім ступень і кистей рук, на голові має бути зав’язана хустка − хіджаб. Жоден сторонній чоловік не повинен бачити мусульманку, одягнену інакше. Звичайно, таке вбрання не може не впадати в очі у слов’янській країні. А що робити, якщо мусульманка працює педіатром у дитячій поліклініці?
«Звичайно, перший раз, виходячи на роботу в такому вигляді, я хвилювалася, як мене сприймуть колеги і батьки дітей, − згадує лікар Захаркіна. − Але я вирішила: будь що буде − і все обійшлося. Правда, мені довелося виступити з цілою промовою перед завідуючою відділенням і старшою медсестрою. Завідуюча сказала, що я можу працювати в хіджабі, тільки заборонила релігійну агітацію. Я, звичайно, і не збиралася, я навіть власних дітей не агітую: віра − це особиста справа кожного».
ПАЦІЄНТИ НЕ ЗРАДЖУЮТЬ
А от батьки маленьких пацієнтів реагують по-різному. «Я воджу до Наталі Юріївні і дочку, і її маленького братика, − поділилася з кореспондентом «Вістей» напередодні прийому мама двох крихіток. − Для мене головне, щоб лікар був хороший, а яке в неї віросповідання, мене не хвилює».
Сама Наталя Юріївна зізнається, що не всі батьки настільки ж толерантні: «Кожен може написати заяву про зміну лікаря. З моєї ділянки теж йшли пацієнти. Але причину переводу батьки, як правило, не зазначають, тому про справжні причини можна тільки здогадуватися. Напряму мені ще ніхто не сказав, що не хоче, щоб я лікувала його дитину тому, що я мусульманка».
Були й не дуже приємні курйози. Одна мама пацієнта, наприклад, не розібравшись, припустила, що Наталя Юріївна поголила голову через рак, інша − що у неї світлобоязнь. А коли нашій героїні довелося відправитися на зустріч з головним лікарем поліклініки, колеги дуже радили їй зняти хустку. «Я тоді довго думала, але вирішила, що інтелігентна людина відреагує нормально. Я дуже рада, що не помилилася. Головлікар, коли побачив мене в новому образі, не подав виду, тільки потім, зацікавившись, розпитував мене про ісламські традиції. А коли дізнався про пораду колег, дуже здивувався» − згадує лікарка.
Планів та ініціатив у педіатра і правовірної мусульманки дуже багато. В одеській громаді вона допомагає адаптуватися арабським студентам, які були переведені до Одеського медичного університету з Донецька. Усією громадою вони збирають гуманітарну допомогу ля біженців.
А ще Наталя Юріївна радить своїм майбутнім колегам арабським студентам-медикам відкрити в Одесі клініку. «Дуже багато студентів одружуються і залишаються в Україні. Працювати за фахом майже ні у кого не виходить. Я раджу своїм знайомим відкрити тут арабську клініку. Там студенти могли б проходити практику, а кращі б залишалися працювати» − поділилася ідеями пані Наталя.
«Взагалі, багато арабів, відірвавшись від дому, починають вести себе дуже розбовтано, − поскаржилася наша героїня наостанок. − Це дуже недобре для мусульманина. Ми, слов’яни, що прийняли іслам не по народженню, а за переконаннями, повинні послужити для них прикладом того, як потрібно бути покірним і скромним».
Джерело: vesti.ua
