Ідея «аль-васатийа» все частіше звучить сьогодні серед мусульман. Її заклик до дотримування «помірності», «центризму», «серединного шляху» споконвічно закладений у Корані та Сунні і мало в кого може викликати неприйняття. В той же час особливості даної концепції поки що залишаються не розібраними. У зв'язку з цим на порталі Іслам.ру була опублікована стаття д-ра Алі В'ячеслава Полосіна, присвячена даній темі. Ми також подаємо даний матеріал на ваш розсуд.
3. «Васатийа» – це вибір найкращого із можливого
Коран – це засіб розрізнення («аль-фуркан») добра і зла. При цьому, у всіх ситуаціях, коли перед людиною стоїть непростий вибір, мусульманин повинен керуватися принципом «найбільшого добра» чи «найменшого зла».
«Відплатою за зло є рівноцінне зло. Але якщо хто простить і налагодить мир, то його нагорода буде за Аллахом» (Коран, 42:40). Це один з головних принципів «васатийі» – вибір із усіх можливих варіантів найкращого, який веде до миру шляхом найменшого насильства.
Варто мати на увазі, що сам Пророк (мир йому і благословення Аллаха) на одне і те ж саме запитання: «Яка найкраща справа в Ісламі?» – у різних ситуаціях і різним людям давав різні відповіді. Багатій, але жадній людині він відповів: «Садака», неслухняному юнаку: «Покірність батькам», а ледачому і легкодухому: «Джигад на шляху Аллаха». І для всіх трьох його відповідь була дійсно головним засобом подолання гріховних потягів свого «я» («нафс»), що відсторонюють людини від слухняності і щирого служіння Аллаху.
Така варіативність у відповідях Пророка (мир йому і благословення Аллаха) спонукує нас, людей Сунни, що вважають Посланника (мир йому і благословення Аллаха) прикладом для наслідування, приділяти особливу увагу контексту, у якому сучасні мусульмани повинні приймати рішення, що спираються на Шаріат. У муджтагіда, великого імама Шафії в Єгипті та в Іраку були по суті дві різні школи, оскільки він по-різному відповідав на ті самі питання в залежності від місцевих умов та індивідуальностей.
Найважливішим принципом «васатийі» є цілісність підходу. У віровчення, акиду, потрібно вірити як у цілісну систему іджтигаду праведних вчених і не допускати віру в одні частковості, абсолютизацію їх, забуваючи інші частини цілого. Тим більше неприпустимий відхід від головного в Ісламі заради другорядного.
Іслам вимагає від нас вести діалог з іновірцями в рамках справедливості («адль»). Проте, із усіх можливих припущень про свого опонента ми повинні з самого початку виходити з кращого. Ми вчинимо краще, якщо будемо припускати про іновірців, якщо вони самі цього явно не спростують, що вони знаходяться на шляху до Аллаха, а про «людей Писання» (іудеїв та християн) – що вони дотримуються низпосланого їм через істинних пророків Мойсея та Ісуса (мир їм) принципу монотеїзму. Поки людина жива, підсумок її життя ще не підведений, і вона може ще багато змінити у своєму світогляді, але Аллах надав їй право зробити це самій, без тиску ззовні.
Такий підхід дозволить відкрити двері для доброзичливого діалогу та уникнути непотрібних конфліктів навіть тоді, коли позиції явно не зійдуться. У цьому випадку краще мирно розійтися по домівках і залишитися добрими сусідами, що співробітничають у соціальних питаннях, де спільного в наших позиціях набагато більше.
Таким чином, говорячи коротко, поняття «васатийі» – це не якийсь спеціальний розділ богословської науки, це наказ Творця і Господа світів для кожного з нас, це внутрішній стан самих мусульман. І виконанням цього наказу є наше служіння Аллаху, це наш ібадат.
Радикальні салафіти говорять, що поняття «васатийі» поглинається поняттям «справедливості» («адль»), що не зовсім логічно, оскільки «адль» – все-таки самостійне поняття, і якби вони були тотожні, у Корані не були б ужиті два різних слова. Однак у цілому така аргументація виявляється саме проти самих її авторів: етимологічно слово «адль» походить від «виправлення», тому «васатийю» можна розглядати як результат – «золоту середину», а «адль» як один із кількох засобів виправлення крайностей. Але не єдиний, тому що сказано, «воістину, Аллах не змінює положення людей, поки вони не змінять свій нафс» (Коран, 13:11).
Висування сьогодні ідеї «васатийі» на передній план – це повернення до дійсно традиційного Ісламу – такого, яким він був низпосланий зверху і яким він зберігся, не зважаючи на багато людських відхилень в історії, до цього дня. Ми самі повинні знайти адекватні нашому часу і нашим обставинам відповіді на питання, що є найкращою справою в Ісламі. Потрібно тільки не слідувати за покликом своєї гордині і бажанням самозвеличування, а мати хороший намір і рішучість взяти те, що дав нам Милосердний.
Доктор Алі В'ячеслав ПОЛОСІН
За матеріалами Іслам для всіх
