Сьогодні в інформаційній і психологічній війні проти Ісламу широко використовується весь арсенал засобів - від замовленого кіно, індустрії сфабрикованих новин, до образливих карикатур і малюнків. Мусульмани ж у цій ситуації не знаходять нічого іншого, ніж виплескувати гнів у безсилій злості й безглуздій агресії. При цьому більшість мусульман елементарно не усвідомлюють, що вони теж можуть використовувати таку потужну зброю відстоювання власних позицій і критики позицій недругів, як карикатура.
Саліх ІБРАГІМ
Малювання без ширку
Оскільки питання дозволеності малювання зображень живих істот у багатьох мусульман до цього часу викликає неоднозначну реакцію, варто відразу ж відзначити, що, на думку багатьох авторитетних богословів, немає нічого поганого в малюванні доти, доки ці малюнки не зображують що-небудь заборонене Ісламом, наприклад, оголену натуру, або інші непристойні сюжети. Крім того, зображення не можна малювати з метою шанування чи прославляння кого-небудь.
Недозволеними є саме ті фотографії і зображення, які служать цілям поклоніння і шанування кого-небудь або чого-небудь, крім Аллаха. Тобто, ті, які служать цілям ширку - приписування Аллахові співтоваришів у поклонінні. Якщо дотримувати при малюванні відомі обмеження, то зображення на малюнку людей, тварин і пейзажів потрібно вважати дозволеним, стверджують багато вчених.
Особливо, коли малювання переслідує певні цілі, які без малюнків не можуть бути досягнуті. Наприклад, використання малюнків у процесі навчання, розслідування злочинів, відтворення історичних реалій або зображення тієї чи іншої ситуації, яку інакше, ніж малюнком відобразити не можливо.
Що ж стосується, як вважається, існуючої заборони на зображення живих істот, то треба пам'ятати, що ця заборона стосується зображень, які відкидають тінь. Тобто об'ємних скульптур і статуй.
У своєму коментарі на це питання шейх Ахмад Кутті, старший викладач і вчений Ісламського інституту в канадському Торонто заявив: «Не заборонено малювати такі зображення з метою використання в процесі навчання і освіти. Мета ж заборони на зображення полягає в тому, що воно в язичницькі часи використовувалося як об'єкт поклоніння. Тобто було прямим способом здійснення ширку.
Іншими словами, зображення були заборонені тільки тому, що вони служили цілям поклоніння кому-небудь, крім Аллаха, тобто здійснення ширку. Але сьогодні, коли люди ставляться до зображення живих істот зовсім інакше, у нас немає підстав розглядати малювання зображень, як заборонене. Особливо, якщо у їхньому використанні є відчутні переваги. Зокрема, з метою навчання та ісламського заклику».
Важливо мати на увазі, що сьогодні малювання і зображення є потужним засобом привертання і утримання уваги людей, впливу на їхню свідомість, надання потужного інформаційного імпульсу. З цієї причини мусульмани не можуть просто дозволити собі нехтувати цим важливим засобом інформаційного впливу на людську увагу.
Якщо ж мусульмани продовжують завзято відмовлятися від використання зображень, то це їм лише шкодить. Це в значній мірі знижує ефективність їхньої інформаційної і просвітницької роботи. Тому ми можемо спокійно використовувати малювання і зображення у своїх культосвітніх, закличних та інформаційних проектах і зусиллях.
Карикатура на службі мусульман
Слово «карикатура» походить від італійського слова «caricare» в значенні «навантажувати», «перебільшувати». Воно означає сатиричне або гумористичне зображення, у якому художник через перебільшення яких-небудь характерних рис персонажа або ситуації досягає комічного ефекту або висміювання зображеного героя.
Що ж стосується виготовлення мусульманами гумористичних колажів, карикатур, шаржів і коміксів, то нам необхідно пам'ятати, що мусульмани, відповідно до норм ісламської моралі, повинні уникати глузувань, висміювання та ображання інших людей.
Щодо цього Всевишній говорить: «О ті, які ввірували! Нехай одні люди не насміхаються над іншими, адже може бути, що ті кращі за них. І нехай одні жінки не насміхаються над іншими жінками, адже може бути, що ті кращі за них. Не кривдьте самих себе (один одного) і не називайте один одного образливими прізвиськами. Кепсько називатися нечестивцем після того, як увірував. А ті, які не покаються, виявляться беззаконниками» (Коран, 49:11).
Це положення особливо підкреслює доктор Абд уль-Фаттах Ашур, професор тлумачення Корану у всесвітньо відомому університеті «Аль-Азхар»: «В Ісламі гумор і сатира регулюються певними принципами і нормами ісламської етики. Таке зображення, наприклад, не повинно ображати кого-небудь, робити його джерелом злих глузувань, образ чи розпалювання ворожнечі між людьми».
З цього ж приводу шейх Юсуф аль-Карадаві, голова Міжнародної асоціації улемів, посилаючись на вже наведений аят Корана, говорить: «Не припустимо по Ісламу висміювати кого-небудь, як це стверджує Всевишній Аллах у Своїй Книзі».
«Звідси, нам потрібно усвідомити важливий момент, - продовжує аль-Карадаві, - Відповідно до Ісламу неприпустимо висміювати особистість людини, її недоліки або вади. Але якщо об'єктом ісламської сатири, гумористичної карикатури є неправильні або порочні вчинки людини, то в цьому немає нічого поганого. Проте, ми повинні пам'ятати, що захоплюватися подібним висміюванням мусульманам все-таки не варто, слід застосовувати мусульманську карикатуру по мірі необхідності й не допускати порушення ісламських принципів охорони особистості».
Щодо питання карикатур висловився також заступник голови Європейської ради з фатв і досліджень, шейх Фейсал Мавлаві: «Карикатури, які сьогодні так широко розповсюджені в сучасній пресі, і в яких використовується деяке перебільшене зображення тих чи інших рис людини, припустимі, якщо відповідають наступним умовам».
«По-перше, - твердить шейх Мавлаві, - карикатурами не можна висміювати особистість людини, ганьбити її чи шкодити їй в інший спосіб. Подібні малюнки повинні бути спрямовані на критику дій людини, а не самої її особистості. По-друге, у карикатурах потрібно розрізняти між звичайними людьми і тими, хто знаходиться при владі.
Оскільки можновладці знаходяться у центрі уваги громадськості, оскільки люди очікують від них виконання своїх зобов'язань на благо країни, народу і релігії, то будь-яке їхнє нехтування власними зобов'язаннями, інтересами людей, зловживання владою у власних інтересах має важливе значення. ЗМІ та громадськість можуть у такому випадку піддавати їхні помилки і провини сатиричній атаці й висміюванню. Але при цьому потрібно дотримуватися ісламських принципів етики».
За матеріалами Іслам.ру
