7 листопада Президент України Віктор Янукович своїм указом призначив Анатолія Могильова, який перебував на той час на посаді міністра внутрішніх справ України, головою Ради міністрів Кримської автономії. Таким чином закінчилася майже тримісячна пауза у підборі кандидатури на цю посаду після того, як пішов із життя Василь Джарти.
Сьогодні українське аналітичне середовище й політикум активно обговорюють причини і наслідки такого кроку Президента для майбутньої долі Криму. Адже всім добре відомо, яку вагому роль відіграє Кримський півострів у долі Української держави, для її благополуччя, стабільності та безпеки.
З цілого комплексу зазначених проблем нам хотілося би зосередитись на одній, на наш погляд, із найбільш вирішальних у долі Криму, а саме, як відобразиться нове призначення на взаємовідносинах влади із кримськими татарами. Саме ці взаємовідносини значно вплинуть на міжнаціональну й міжрелігійну стабільність на півострові. А без такої стабільності годі й думати про успішну реалізацію амбітного плану «Стратегія-2020», що дозволить перетворити Крим на «регіон стратегічного прориву».
Проблема взаємовідносин влади із кримськими татарами при новому голові кримського уряду набуває особливого звучання, гостроти й непередбачуваності у контексті спадщини, яку залишив Анатолій Могильов у відносинах із кримськими татарами у 2007-2008 роках, коли нинішній очільник уряду АРК був керівником МВС у Кримській автономії.
Так, у листопаді 2007 року за наказом Анатолія Могильова близько тисячі бійців підрозділу «Беркут» знесли «самобуди» кримськотатарських бізнесменів на перевалі Ай-Петрі, які були об’явлені «незаконними». З неприхованою жорстокістю «Орли Могильова» «захищали» перевал Ай-Петрі від кримських татар на догоду декільком впливовим місцевим «авторитетам».
У 2008 році конфлікт між Анатолієм Могильовим та кримськими татарами продовжився. У січні того року в газеті «Кримська правда», що славиться антитатарською спрямованістю, Могильов у своїй статті назвав кримських татар посібниками Гітлера та фактично виправдав їхню депортацію із Криму в травні 1944 року, заявивши, що «заходи, які здійснювались сталінським режимом не були такими жорстокими, щоб говорити про особливу образу населення». Після цього лідер Меджлісу кримськотатарського народу Мустафа Джемільов звертався щодо цієї заяви Могильова до Генпрокаратури, вимагаючи порушити проти нього кримінальну справу за статею 161 - «розпалювання міжнаціональної ворожнечі».
І ось тепер людина з таким «Послужним списком» постала перед кримською громадою як очільник уряду автономії. Годі й казати, перша реакція кримських татар, голови Меджлісу кримськотатарського народу була неприховано різкою і бурхливою. Джемільов охарактеризував рішення Президента про призначення Могильова «не найбільш вдалим» і заявив, що можна «прогнозувати посилення міжнаціональної напруженості на півострові». «Це схоже на провокацію, спрямовану проти кримських татар, - додав голова Меджлісу, - оскільки Могильов у засобах масової інформації публічно ображав кримськотатарський народ та висловлювався на підтримку сталінської депортації корінного народу Криму».
Звичайно, і саме призначення Могильова на зазначену посаду, і відповідна реакція Меджлісу кримськотатарського народу могли потішити ті внутрішні політичні сили в Україні, і, в першу чергу, за її кордонами, яким би дуже кортіло використати «кримськотатарську карту» для чергової антиукраїнської кампанії з тим, щоб не допустити поступу нашої країни на шляху до європейської інтеграції, спровокувати міжнаціональні та міжрелігійні конфлікти у такому вразливому регіоні України, як Крим, підірвати авторитет нашої країни на міжнародній арені, не дати Україні здійснювати плани виведення наших стосунків із Євросоюзом та Туреччиною на рівень стратегічного партнерства.
Однак, мені здається, що таким планам не судилося збутися. По-перше, Президент України чітко усвідомив реальну наявність такої загрози та оперативно на неї відреагував. Одразу ж після призначення Могильова Віктор Янукович рішуче наказав новому очільнику кримського уряду всерйоз зайнятися розв’язанням нагальних проблем кримськотатарського народу. Під час свого інтерв’ю представникам ЗМІ у Чернівцях, Президент України підкреслив: «Я наказав Анатолію Могильову, що треба приділити стільки уваги, скільки потрібно». В.Янукович також додав, що новопризначений глава Ради міністрів Криму має у кримськотатарському питанні продовжити роботу, розпочату його попередником Василем Джарти: «Він (Джарти) ефективно почав цю співпрацю… І Могильов налаштований на те ж».
Цим самим Президент України однозначно і достатньо переконливо визначив для новопризначеного кримського прем’єра параметри і спрямованість його політики по відношенню до кримських татар. І як тут не згадати події майже півторарічної давнини, коли новий прем’єр автономії В.Джарти намагався «наїхати» на кримських татар. Але, по-перше, він зустрів достатньо потужній опір, по-друге, свою роль відіграли перемовини Президента України із прем’єр-міністром та міністром закордонних справ Туреччини, з якими він зустрічався декілька разів. Їхнє спілкування, звісно ж, не обійшлося без обговорення кримськотатарського питання і побажань відкоригувати політику української влади щодо кримських татар. І, нарешті, слід віддати належне особистим рисам В.Джарти, його вмінню мислити та мужності до внесення необхідних змін у дуже важливих та принципових речах.
Тому відносини В.Джарти з кримськими татарами, зокрема з Меджлісом кримськотатарського народу і його головою М.Джемільовим, докорінно змінилися. Вони вийшли на оптимальний варіант співпраці з найважливіших питань - побудови Соборної мечеті в Сімферополі, розв’язання на правовій основі проблеми земельних самозахоплень тощо.
Думаю, що сьогодні йдеться про повторення такого ж сценарію, звичайно, з урахуванням низки моментів особистого плану. Не випадково, буквально наступного дня, 9 листопада відбулася робоча зустріч Голови ради міністрів Криму А.Могильова та голови Меджлісу кримськотатарського народу М.Джемільова. Під час зустрічі також були присутні народні депутати, глава Тимчасової комісії Верховної Ради України з питань Автономної республіки Крим Б.Дейч і перший заступник глави Меджлісу Р.Чубаров.
У ході зустрічі сторони обговорили низку актуальних для Криму питань, вирішення яких потребує скоординованих зусиль. Як заявив А.Могильов, «Крим – багатонаціональний, і стабільність на півострові багато в чому залежить від міжнаціональної згоди. Наше завдання її зміцнювати, а зробити це можливо лише у відкритому та конструктивному діалозі».
У свою чергу М.Джемільов виклав позицію Меджлісу з низки актуальних кримських проблем, включаючи питання міжконфесійних відносин і справедливого наділення жителів Криму земельними ділянками. Були обговорені й питання міжнаціональних відносин в автономії. По закінченню зустрічі сторони підтримали ідею продовження діалогу влади з представниками політичних сил і громадських організацій, що дозволить оптимізувати розв’язання актуальних проблем кримчан і забезпечити громадянську згоду в автономії.
Таким чином, зазначена зустріч символізує наміри як української влади, так і керівництва кримських татар продовжити «лінію Джарти» у взаємовідносинах. Зазначимо, що такий шлях надасть реальний шанс збереження та зміцнення міжнаціональної і міжконфесійної злагоди в Криму та забезпечить необхідні соціально-політичні умови реалізації програми «Стратегія-2020».
В’ячеслав Швед
Науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, віце-президент Всеукраїнської громадської організації «Український центр ісламознавства».
Спеціально для сайту «Іслам в Украні»
